Свистун вусатий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свистун вусатий
Свистун вусатий
Свистун вусатий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Підряд: Neobatrachia
Родина: Свистуни
Рід: Свистун
Вид: Свистун вусатий
Leptodactylus mystacinus
Burmeister, 1861
Синоніми
Cystignathus mystacinus
Посилання
Вікісховище: Leptodactylus mystacinus
Віківиди: Leptodactylus mystacinus
EOL: 1018650
ITIS: 207768
МСОП: 57147
NCBI: 111130

Свисту́н вуса́тий (Leptodactylus mystacinus) — вид земноводних з роду Свистун родини Свистуни.

Загальна довжина досягає 4,4—6,7 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці дещо більші за самців. Голова середнього розміру. Морда доволі пласка. Тулуб стрункий. У самця відсутні шипи на грудях, на відміну від інших видів свого роду. З боків присутні нечисленні горбики. Задні лапи відносно короткі. Забарвлення спини світло—коричневе або червонувато-коричневе. Від кінчика морди, під оком до майже передпліччя тягнеться тонка біла смужка, нагадуючи вус. звідси й походить назва цього свистуна. На гомілці є білі смуги. Черево забарвлено у бежевий або білий колір, інколи з коричневий смугами..

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Полюбляє тропічні ліси, гірську місцину, савани, місця біля ставків, озер. Ніколи не йде у воду. Зустрічається на висоті до 1800 м над рівнем моря. Активний вночі. Живиться різними безхребетними.

Під час шлюбного сезону самець видає звуки в середньому 250–400 разів на хвилину з частотою 2050–2500 Гц. Самиця відкладає ікру поблизу від калюж в межах того простору, який вкривається водою після сильних злив. Там самець викопує під камінням або гниючими стовбурами дерев ямки, а самиця наповнює їх ікрою, укладеної в піняву масу на зразок збитого білка. У центрі цієї пінистої маси знаходяться блідо—жовті яйця, що розвиваються тут у пуголовків. Якщо вода в калюжі піднімається до гнізда, личинки переходять в неї. Якщо ж внаслідок посухи дрібні калюжі висихають, личинки ховаються під деревні стовбури, листя та очікують там відновлення дощів, зібравшись до купи.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Мешкає на сході Бразилії, в Болівії, Парагваї, Уругваї, Аргентині.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Heyer, M.M., Heyer, W. R., Spear, S., and de Sa, R. O. (2003). Leptodactylus mystacinus. Catalogue of American Amphibians and Reptiles. Society for the Study of Amphibians and Reptiles, 767.1-767.11.