Свято-Миколаївська церква (Корнин)
| Свято-Миколаївська церква | |
|---|---|
,_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BD,.jpg) | |
| 50°33′16″ пн. ш. 26°17′40″ сх. д. / 50.55437° пн. ш. 26.29437° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | с.Корнин Рівненський район Рівненська область |
| Конфесія | Православна церква України |
| Єпископство | Рівненська єпархія |
| Тип | церква  |
| Тип будівлі | Церква |
| Стиль | дерев'яна архітектура |
| Перша згадка | XVIII ст. |
| Побудовано | XVIII ст. |
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1518/1, 1518/2) |
  Свято-Миколаївська церква Свято-Миколаївська церква (Україна)  Свято-Миколаївська церква Свято-Миколаївська церква (Рівненська область) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Свято-Миколаївська церква — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1518/1, 1518/2), у селі Корнин Рівненського району Рівненщини. Парафія належить до Рівненського районного благочиння Рівненської єпархії Православної церкви України.
Розташована в історичній частині села Корнин на земельній ділянці, утвореній роздоріжжям двох вулиць. Відіграє роль висотної домінанти в панорамі села.
Точна дата будівництва невідома (копії метричних книг відомі з 1771 р.). Дзвіниця споруджена в 1867 році.[1][2]
Церква дерев'яна, одноверха, тризрубна з рівновисокими зрубами (бабинець, нава, вівтар). Приміщення бабинця та вівтаря наближені у плані до квадрату, головна нава має нетипове співвідношення ширини до довжини в пропорції 1 : 1,2.
Стінові конструкції зрубів та ризниці мають вертикальне шалювання з дощок та нащільників, поєднаних вгорі підкарнизним фризом у вигляді півциркульних викружок різної ширини. Зовнішні кути зрубів підкреслені пілястрами з дощок. Над центральним зрубом знаходиться масивний восьмерик, з двома вікнами з півдня та півночі. Баня на «восьмерику» має приземисту грушоподібну форму з декоративною маківкою. Форма даху над бабинцем та вівтарем — вальмова, трисхила. Цегляні прибудови від головного входу і біля північної стіни вівтаря пізнішого походження.
Дзвіниця розташована в південно-західному куті території. Споруда зрубної конструкції на плані квадрату по типу «четверик на четверику», з незначним нахилом (ентазисом) зовнішніх стін до середини.[3][4]
У 2010 році поверх старої покрівлі бані з плоских листів покрівельної бляхи влаштовано новий покрівельний шар з анодованих металевих листів з діагональним характером малюнку. Зовні стіни опоряджені штучним сайдингом. Тим не менш спотворена церква є характерним взірцем дерев'яного церковного будівництва на Волині в 2-й пол. XVIII ст., в архітектурних формах якого спостерігаються стилістичні впливи пізнього бароко.
- ↑ Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. — Житомир, 1914. — C. 346
- ↑ Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 501
- ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 гг. Ч.1-2. — Житомир, 1892. — C. 518—519
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Ил. справочник-каталог. В 4-х т. – К., 1983. — Т.3. […], Ровенская обл. 1985. — С. 330
- Войтович В. Храм: Пам'ятки церковної архітектури міста Рівного та його околиць: Альбом. — Рівне, 1995. — C. 24
- Церква на Електронній карті спадщини дерев'яного церковного зодчества Рівненської області.
- Відділ культури і туризму Рівненської РДА. [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |