Перейти до вмісту

Свято-Михайлівський храм (Негровець)

Координати: 48°27′04″ пн. ш. 23°39′35.5″ сх. д. / 48.45111° пн. ш. 23.659861° сх. д. / 48.45111; 23.659861
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Свято-Михайлівський храм
Церква в селі Негровець
Церква в селі Негровець
Церква в селі Негровець
48°27′04″ пн. ш. 23°39′35.5″ сх. д. / 48.45111° пн. ш. 23.659861° сх. д. / 48.45111; 23.659861
КраїнаУкраїна Україна
МістоЗакарпатська область
КонфесіяУПЦ (МП)
ЄпископствоХустська
Типцерква Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип будівліцерква
Стильдерев'яна архітектура
Перша згадка1818
ПрибудовиДзвіниця, каплиця, церковця
Реліквії і святиніІконостас, іконопис та різьблення XVIII ст,ковчег з мощами Київо-Печерських святих,ікони з мощами преп. Іова та Амфілохія Почаївських І Алексія Карпаторуського
Настоятельпрот.Василій Беля
Статус Діюча
Станзадовільний
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Свято-Михайлівський храм — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Негровець, Міжгірського району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 219). Один з найкращих зразків дерев'яних церков з баштами.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Церква Михайла являє собою один з найкращих зразків храмів з баштами. Перед бабинцем є доволі глибокий ґанок з відкритою аркадою-обходом над ним, а перехід від гранчастої башти до шпиля зроблений за допомогою невисокої чотиригранної пірамідальної покрівлі. Нижній масив слабо розчленований опасанням, що обходить навколо храму, зливаючись з покрівлею апсиди. Пропорції досить широкого в основі шпиля добре в’яжуться з кремезною баштою. Обрисований твердою рукою мужній її силует енергійно виростає з високого пагорба. [1]

У побудові Михайлівської церкви яскраво відчувається досвід майстрів, які створили зразки готичного дерев'яного зодчества Машамороша. [2]

У храмі впадає в око не тільки першокласний іконостас, але й багато інших старіших ікон. Майстер добре розрахував оптичне сприймання декоративного монументального живопису, тому одягнув своїх апостолів в яскраві сині, червоні, зелені, жовті та білі одежі, великі плями яких розміщені за певним ритмом. [1]

Особливо вирізняється цей ансамбль своїм унікальним розташуванням у ландшафті. З дороги — це рафінована вертикальна композиція, а якщо ж піднятися на найближчий пагорб, видно, як м'які горизонтальні лінії домінують в цьому ракурсі.[3] Споруда вдало розташована на схилі пагорба. Панують чисті форми давнього мистецтва, не порушені пізнішими втручаннями: тесані колоди зрубів, широкі площини ґонтових дахів, стрічка піддашшя, квадратна башта з аркадою верхніх голосниць, вкрита чотирисхилим шатром, з котрого виростає високий шпиль. Вдало знайдено висоту вежі та шпилю. Усі форми гармонійно збалансовано. Усередині нава перекрито арковим склепінням, вівтарний зруб — трапецієподібним, а бабинець — плоскою стелею.Інтер'єр церкви повністю перероблено, але в будинку священика збережено різьблення та іконопис XVIII сторіччя. [4]

Історія

[ред. | ред. код]

Теперішню церкву Св. Архангела Михаїла збудували із смереки в XVIII сторіччі в урочищі Потік у бойківському стилі, з трьома верхами. За іншою версією, церкву було споруджено в присілку Ясеновець, що був зруйнований через величезний зсув гори. Згідно з написом на зрубі, у червні 1818 року завершили встановлення церкви на новому місці, де вона отримала двосхилі дахи і вежу. Біля церкви стоїть типова для міжгірської Верховини дерев'яна двоярусна каркасна дзвіниця. [4]

На високому пагорбі навпроти церкви розташовано сільський цвинтар, де вціліла невелика дуже граційна дерев'яна каплиця. Каплицю спорудили, можливо, у 1920-хх роках біля дороги. Коли в 1960-х роках радянська влада розгорнула кампанію на знищення придорожних хрестів і каплиць, споруду перенесли на цвинтар [4]

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 219). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070031)[5].

Влітку 2009 року до старовинних церкви і дзвіниці додалася ще одна вручну збудована дерев'яна церковця. Її поставив церківник Дмитро Ворон разом з помічниками спеціально для того, щоб розмістити в ній старовинний іконостас, адже інтер'єр старої церкви осучаснили для потреб парафіян. [3]

Церква у Негровці «знімалася» у промоційному кліпі України до Євро-2012 «Switch on Ukraine». [6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Логвин Г. Н. По Україні. — К.: Мистецтво. — 1968. — С.374
  2. Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М.: Искусство, 1971. — С.122-123
  3. а б Дерев'яні храми України. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2012.
  4. а б в М. Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008.
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  6. Promo clip до Euro 2012. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав. — 1956.
  • Логвин Г. Н. По Україні. — К.: Мистецтво. — 1968.
  • Сирохман М. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008. — 88с.
  • Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996. — Т.4.