Свято-Троїцький храм (Велика Мартинівка)
Свято-Троїцький храм | |
---|---|
47°16′32.36″ пн. ш. 41°40′17.38″ сх. д. / 47.2756556° пн. ш. 41.6714944° сх. д. | |
Країна | Росія |
Розташування | Велика Мартинівка |
Конфесія | Православ'я |
Тип | православний храм ![]() |
Стиль | псевдоросійський стиль ![]() |
Архітектор | Мельников Аврам Іванович ![]() |
Дата заснування | 1904 ![]() |
![]() |
Свято-Троїцький храм (Велика Мартинівка) (рос. Свято-Троицкий храм) — церква в селі Велика Мартинівка, Ростовської області. Відноситься до Волгодонської і Сальської єпархій. У первісному, дерев'яному вигляді збудована у 1799 році. У 1896 році збудована заново, на цей раз з каменю. Єдина церква в Росії, закладена на честь коронації імператора Миколи II[1]. Церква є пам'яткою архітектури XIX століття[2]. Свято-Троїцький храм виконаний у псевдоруському стилі.
У храмі є частинки мощей Матрони Московської, Павла Таганрозького і великомученика Тимофія. Церкву відвідують в основному місцеві жителі, а не приїжджі, що пояснюється низьким рівнем розвитку інфраструктури села[1].
Перший Свято-Троїцький храм у Великій Мартинівці побудований ще в 1799 році з дерева. Гроші на будівництво пожертвував генерал-майор Дмитро Мартинович Мартинов. При церкві була каплиця в пам'ять смерті Олександра II[2].
У 1895 році Мартинівське церковно-приходське опікунство ухвалило рішення про початок будівництва нової церкви на місці Свято-Троїцького храму[2].
Місце будівництва храму було освячено 26 травня 1896 року, у день коронації Миколи II[3]. Перший камінь був закладений на наступний день[1].
Коштів на проведення будівельних робіт у прочан не вистачало, тому на парафіяльних зборах в 1900 році було вирішено звернутися за підтримкою до керівництва єпархії і з проханням на відкриття збору пожертвувань. У тому ж році розпочато будівництво за проектом архітектора А. В. Мельникова, який був розроблений кількома десятиліттями раніше[4]. Основні будівельні роботи були закінчені в 1904 році[2]. За словами місцевих жителів, у храмі з церковним хором виступав Федір Шаляпін[1].
У храмі є три вівтарі: головний ― в ім'я Святої Трійці, правий ― в ім'я мучениці цариці Олександри, лівий ― в ім'я святителя Миколая Мирлікійського[2].
У 1930 році церква була закрита, і у її будинку спочатку розміщувалося зерносховище, а потім ― майстерня машинно-тракторної станції і господарський склад. Розписи були замазані штукатуркою, іконостас зруйнований, дзвони скинуті. У 1945 році храм повернуто вірянам, але лише частково: на 4/5 його площі як і раніше розміщувалося зерносховище, що створювало великі незручності для парафіян, однак незважаючи на заяви Ростовського Єпархіального Управління з вимогами про звільнення церкви від сторонніх організацій, владою жодних заходів до цього прийнято не було[2].
У 1963 році церква повторно закрита на підставі того, «що у зв'язку з розпадом православного релігійного товариства протягом року не працювала»[2].
У 1991 році приміщення церкви звільнено від складу і в ньому почалися богослужіння. У 1994 році розпочалися реставраційні роботи[3]. У 2002 році була освячена архієпископом Ростовським і Новочеркаським Пантелеймоном. У 2004 році була відновлена дзвіниця[2].
- Свято-Троїцький храм [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.]. Sobory.ru
- Архітектура культових будівель [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Храм Святої Трійці, сл. Велика Мартинівка [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Уникальный храм в Ростовской области не указан ни в одном туристическом справочнике. www.donnews.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ а б в г д е ж и Храм Святой Троицы, сл. Большая Мартыновка | По благословению Преосвященнейшего Корнилия епископа Волгодонского и Сальского (рос.). holytrinityimp.cerkov.ru. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ а б Елена Александровна Пугачёва, Алексей Сергеевич Злыгостев. История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья (Кукушин В.С.). rostov-region.ru. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Большая Мартыновка|Церковь Троицы Живоначальной (рос.). sobory.ru. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 23 січня 2017.