Свійський індик
| Свійський індик | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець свійського індика
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Meleagris gallopavo domesticus | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Сві́йський інди́к (Meleagris gallopavo Linnaeus, 1758; назва самки — інди́чка[1], пташенят — індича́та[2]; один із поширених видів свійської птиці з ряду куроподібних, бере свій початок від дикого індика. Також відомі діалектичні назви: трухан[3][2], индик[4][5], гиндик та розмовне дундук[6]. Назва запозичена посередництвом польської з новолатинської indicus; назва зумовлена тим, що індик був завезений у Європу в XVI ст. з Америки, себто Вест-Індії[5].
Доместикація свійського індика відбулася у Новому Світі, де місцеві жителі одомашнили його задовго до відкриття Америки та прибуття європейців. На межі 15-16 століть індики були завезені до Іспанії, а звідти вже поширювали по всій Європі. Наприклад, вважається, що до Англії індики були завезені англійський навігатором Вільямом Стріклендом. Його фамільний герб з індиком є найдавнішим відомим зображенням індика. Дуже скоро м'ясо індика завоювало популярність в Англії. Згодом, в наступному столітті, англійські колоністи завезли до Америки вже європейського індика[7]. Наприклад, є свідчення того, що 1584 року індики були серед переліку домашнього господарства, яке необхідне для колоністів[8]. В 16 столітті індики також потрапили до Польщі.
В Англії прижилася інша назва індика — «турецька курка», тобто сучасна назва «turkey», яка залишилася і в американській англійській. Також деякий час «турецькими курами» називали індиків в Німеччині. Побутує помилкова думка, що індики прийшли в ці землі через Туреччину, а тому отримали таку назву. Проте в XVI столітті якраз відбувався наступ турків на Європу, турки дійшли вже до Угорщини. В результаті, слово «турецький» означало «чужий», «незнайомий». Також відбулася плутанина через одомашнення іншого птаха з родини Фазанових — цесарки, яка дещо схожа на індика. Цесарок привезли з Африки (з Гвінеї) португальці приблизно в той же час, що іспанці індиків з Нового світу. Тоді ж Африка і Туреччина були приблизно однаково невідомі, тому походження цесарки вважали турецьким. В результаті, навіть у науковій латинській назві обох видів присутнє те саме слово — ім'я грецького героя міфів Мелеагра.
Оскільки Центральну Америку досить довго називали Вест-Індією, тобто Західною Індією, ці птахи також отримали назву «індійські кури», яка в українській, польській мові та російській мовах трансформувалася в «індик», «индюк» (рос), «indyk» (пол). Також в деяких регіонах України була поширена діалектна назва індиків — «трухан». Поширення цієї американської свійської птиці по Європі відбувалося з заходу на схід, тобто через німецькі землі. В німецькій мові індик — Truthahn (трутхан), а його самка — Truthuhn. Відповідно, німецька назва разом з індиком також прийшла в Україну і трансформувалася в українське «трухан»[2].
- ↑ ІНДИ́К / інди́к (самка — інди́чка) — великий свійський птах родини фазанових // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 262.
- ↑ а б в Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. — Т. 5: Р—Т. — К.: Наук. думка, 206. — 704 с. — Труха́н — С. 661—662.
- ↑ Трухан // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Полонський, Х. Словник природничої термінології. — Київ : Державне видавництво України, 1928. — С. 42.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — С. 302.
- ↑ «Що таке синонімічний ряд?» Уроки державної мови http://mova.kreschatic.kiev.ua/21.php [Архівовано 2012-01-26 у Wayback Machine.]
- ↑ M. F. Fuller. The encyclopedia of farm animal nutrition. — CABI Publishing, 2004. — С.560 ISBN 0851993699
- ↑ James G. Dickson, National Wild Turkey Federation (U.S.), United States. Forest Service The Wild turkey: biology and management Stackpole Books, 1992 ISBN 081171859X
- Бернардіно де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
