Світлана
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (березень 2020) |
| Світлана | |
|---|---|
| рос. Светлана | |
| Стать | жіноче ім'я |
| Значення | «світла» |
| Мова походження | російська |
| Чоловіча форма | Світлан |
| Іншими мовами: | |
| Пошук статей у Вікіпедії | які починаються з імені містять ім'я |
 Світлана у Вікісховищі | |
Світлана (рос. Светлана) — жіноче ім'я, що виникло в російській літературі на початку XIX століття й через століття стало досить поширеним. Калька з грецького імені Фотинія.
Раніше висловлювалися припущення, що ім'я має давньослов'янське або давньоруське походження, але вони не підтвердилися.
Ім'я було вигадане й уперше використане російським поетом О. Востоковим у «старовинному романсі» «Світлана і Мстислав» (1802); широкої популярності набуло після публікації балади «Світлана», створеної російським поетом-романтиком Василем Жуковським (1813).
Упродовж XIX століття ім'я поступово входило до вжитку в російській культурі, втрачаючи при цьому зв'язок із баладами та риси штучного, літературного імені. Іменем Світлана називали російські військові кораблі та підприємства; однак на той час воно не могло стати повноцінним іменем особи через чинний тоді в російському суспільстві консерватизм системи іменування людей.
Ім'я Світлана як рівноправне жіноче ім'я ввійшло в ужиток лише після Жовтневого перевороту зі скасуванням церковних обмежень на іменування людей. Особливу роль у популяризації імені зіграло те, що однією з перших носіїв імені була єдина дочка Йосипа Сталіна. Популярність імені активно зростала з кінця 1930-х років й у 1950-ті — 1970-ті роки воно стало масовим; пізніше популярність імені зменшилася.
Визнання імені російською православною церквою (1943) зробило його дозволеним у церковному обряді хрещення.