Світова економіка

Світова економіка
Кількість населення	7 095 000 000 осіб
Світова економіка у Вікісховищі

Світова́ еконо́міка — сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

Одне з найповніших тлумачень світової економіки дав французький економіст Мішель Бо. У поняття світової економіки він включає такі складові:

• сукупність виробничої діяльності людини, яку можна виразити макроекономічними показниками в натуральній і вартісній формі за певний період часу (зазвичай за 1 рік) (наприклад, сукупний світовий обсяг ВВП (у дол. США), сукупний світовий обсяг виробництва автомобілів у рік (у млн шт.) і т. ін.);
• сукупність національних економік усіх країн світу, кожна з яких займає своє місце у світовій системі;
• сукупність міжнародних економічних відносин, економічних зв'язків між національними господарствами;
• глобальна діяльність транснаціональних компаній (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ);
• інтеграційні угруповання країн, співтовариства країн і міжнародні організації;
• світова система, що сформувалася й організована в результаті розвитку капіталістичного способу виробництва;
• результат економічної діяльності всього людства, розглянутий з урахуванням стану навколишнього середовища і наявних ресурсів.

Таким чином світова економіка — економічна система, яка сформувалась до кінця XIX століття і продовжує удосконалюватися.

Світова економіка як економічна система

Світову економіку можна визначити як економічну систему, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і певних аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають певну сумісність на кожному із трьох названих рівнів. У цьому визначенні знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і певний порядок функціонування відтворювальних процесів.

Основою виникнення й існування системи виступає її цілісність, що припускає економічну взаємодію всіх складових частин системи на досить стійкому рівні, що забезпечує регулярну циркуляцію відтвореного продукту в глобальному масштабі, постійну діяльність, життєздатність системи, її саморегуляцію і розвиток. Така єдність світового господарства, циркуляція відтвореного продукту забезпечується національними і міжнародними ринками з властивими їм товарно-грошовими відносинами і множинністю цін.

Ознаки світової економіки

• Розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі
• Розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, насамперед, у формах вивозу- ввезення капіталу, робочої сили і технології
• Міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених в кількох країнах, насамперед, у рамках ТНК
• Самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва
• Система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку
• Економічна політика держав, що виходить із принципів відкритості економіки

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться:

• лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків країн. Зняття бар'єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.
• активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;
• розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;
• в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн «великої сімки». Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк.
• подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.

Обсяг світової економіки

У звіті британського Центру досліджень проблем економіки й бізнесу (CEBR), прогнозується що обсяг світової економіки у 2022 році вперше перевищить 100 трильйонів доларів.

Див. також

• Міжнародні економічні відносини (МЕВ)
• Світове господарство
• Список країн за науковомістким продуком

Посилання

• Транснаціональні банки // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• (англ.) Wall Street Journal — авторитетне американське ділове видання.
• (англ.) Financial Times — авторитетне британське ділове видання.

Література

• Особливості сучасного розвитку світової економіки : курс лекцій / С. М. Писаренко, Л. А. Українець, Л. П. Черняга; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів : ЗУКЦ, 2016. - 206, [1] c.