Світова ліга з волейболу

Світова ліга
Заснована
1990
Організатор
FIVB
Кількість команд
36
Поточний чемпіон
Сербія
Найбільше число титулів
Бразилія (9)
Офіційний сайт
FIVB.org

Світова ліга (англ. FIVB World League) — найпрестижніший комерційний турнір чоловічих національних волейбольних збірних, який проводять щороку.

Історія

Перші матчі Світової ліги відбулися 27 квітня 1990 року — цього дня в Москві на Малій спортивній арені Лужників зустрілися збірні СРСР і Нідерландів, а в Белу-Орізонті грали Бразилія та Італія. У першому розіграші взяли участь 8 команд, які загалом зіграли 52 матчі, що відвідали 270 000 глядачів.

До 2006 року кількість учасників зросла вдвічі, а призовий фонд — з 1 до 20 млн доларів. При цьому наголошується, що реальна сума призових значно менша офіційно заявленої. Наприклад, трохи більше $2 млн проти $15 млн у 2004 році; менше $6 млн проти $18,5 млн у 2011 році. Крім командних організатори Світової ліги ввели індивідуальні грошові призи для кращих гравців, чого раніше в офіційних змаганнях під егідою Міжнародної федерації волейболу (FIVB) не практикували.

Учасниками всіх турнірів Світової ліги є тільки дві збірні — Бразилія та Італія. Італійці, які домінували в 1990-ті роки, ставали переможцями трьох перших турнірів Світової ліги, а всього здобули 8 перемог. У 2010 році найтитулованішою командою Ліги стала збірна Бразилії, яка здобула золото вдев'яте. Південноамериканцям належать і інші унікальні досягнення: з 2003 по 2007 рік вони виграли 5 турнірів поспіль, а на турнірі 2004 року не зазнали жодної поразки. Три перемоги на рахунку збірної Росії, у всіх випадках у фіналах брала верх над бразильцями. Дві перемоги здобула збірна США, по одній перемозі у збірних Куби, Нідерландів, Польщі, Франції та Сербії. Три рази переможці Світової ліги в тому ж сезоні ставали олімпійськими чемпіонами — це вдавалося нідерландцям у 1996 році, бразильцям у 2004 році й американцям у 2008 році. Збірна Нідерландів зразка 1996 року є останньою командою, яка перемагала у фіналі Світової ліги на домашній арені.

Система змагання

Зміни кількісного складу Світової ліги за роками

Травень 2005 року. Бидгощ. Матч інтерконтинентального раунду між збірними Польщі та Аргентини

Світова ліга, як правило, стартує в травні і є першим офіційним турніром у сезоні національних збірних. Турнір складається з попереднього (інтерконтинентального) та фінального раундів. У лист заявки команди для участі в інтерконтинентальному раунді можуть входити до 22 гравців, у фінальному раунді — до 14-ти (у тому числі 2 ліберо). До участі у Світовій лізі збірні допускають на певних фінансових умовах і при забезпеченні телевізійних трансляцій домашніх матчів.

У більшості турнірів Світової ліги на попередньому етапі застосовували систему спарених матчів з роз'їздами: кожна команда проводила по 4 гри з кожним із суперників по групі — два матчі вдома (за один уїк-енд) і два матчі в гостях.

У фінальних раундах Світової ліги в різні роки брали участь від чотирьох до восьми команд. Організатора фінального раунду визначають до початку змагань і він бере участь у ньому незалежно від результатів інтерконтинентального раунду.

З 2009 року застосовують «італійську» систему підрахунку очок (3 очки за перемогу з рахунком 3:0 і 3:1, 2 очки за перемогу 3:2, 1 очко, за поразку 2:3, 0 очок за поразку 0:3 і 1:3). Також у 2009 році вперше провели відбірковий турнір за участю 6 команд: двох найгірших збірних Світової ліги-2009 і чотирьох претендентів.

У 2013 році в турнірі Світової ліги вперше взяли участь 18 збірних, розділених на інтерконтинентальному раунді на три групи по 6 команд, причому в групах A і B були зібрані найсильніші команди згідно з рейтингом Міжнародної федерації волейболу. В кожній з груп три кращі команди провели зі своїми суперниками три спарених домашніх матчі і два виїзні. У «Фінал шести» вийшли його організатор, по дві команди з груп A і B і одна команда з групи C. У тому ж 2013 році на матчах Світової ліги вперше використовувалася система відеопереглядів.

Склад учасників Світової ліги-2014 розширено до 28 команд. На інтерконтинентальному раунді вони були розділені на 7 груп. У «Фінал шести» вийшли його організатор, по дві команди з груп A і B (першого дивізіону, що включає в себе 8 провідних збірних світу) і переможець «Фіналу чотирьох» за участю найсильніших колективів з квартетів C, D, E (другого дивізіону). Збірні групи F і G (третій дивізіон) зіграли за туровою системою і провели «Фінал чотирьох». Переможець другого дивізіону отримав можливість замінити в наступному сезоні слабку команду з першого дивізіону, аналогічний обмін був передбачений для учасників другого і третього дивізіонів.

У 2015 році у Світовій лізі виступили 32 команди — 8 у першому дивізіоні і по 12 у другому та третьому. З 2016 року склад учасників збільшений до 36 команд (по 12 у кожному з дивізіонів), а формула проведення інтерконтинентальних раундів стала аналогічною тій, що застосовується в розіграшах жіночого Гран-прі.

Фінали

Результати

Рік	Місто	Переможець	Результат фіналу	Фіналіст	3-є місце	Результат матчу за 3-є місце	4-е місце
1990	Осака	Італія	3:0	Нідерланди	Бразилія	3:1	СРСР
1991	Мілан	Італія	3:0	Куба	СРСР	3:1	Нідерланди
1992	Генуя	Італія	3:1	Куба	США	3:1	Нідерланди
1993	Сан-Паулу	Бразилія	3:0	Росія	Італія	3:0	Нідерланди
1994	Мілан	Італія	3:0	Куба	Бразилія	3:2	Болгарія
1995	Ріо-де-Жанейро	Італія	3:1	Бразилія	Куба	3:2	Росія
1996	Роттердам	Нідерланди	3:2	Італія	Росія	3:2	Куба
1997	Москва	Італія	3:0	Куба	Росія	3:0	Нідерланди
1998	Мілан	Куба	—*	Росія	Нідерланди	—*	Італія
1999	Мар-дель-Плата	Італія	3:1	Куба	Бразилія	3:1	Росія
2000	Роттердам	Італія	3:2	Росія	Бразилія	3:0	Югославія
2001	Катовіце	Бразилія	3:0	Італія	Росія	3:0	Югославія
2002	Белу-Оризонті, Ресіфі	Росія	3:1	Бразилія	Югославія	3:1	Італія
2003	Мадрид	Бразилія	3:2	Югославія	Італія	3:1	Чехія
2004	Рим	Бразилія	3:1	Італія	Сербія та Чорногорія	3:0	Болгарія
2005	Белград	Бразилія	3:1	Сербія та Чорногорія	Куба	3:2	Польща
2006	Москва	Бразилія	3:2	Франція	Росія	3:0	Болгарія
2007	Катовиці	Бразилія	3:1	Росія	США	3:1	Польща
2008	Ріо-де-Жанейро	США	3:1	Сербія	Росія	3:1	Бразилія
2009	Белград	Бразилія	3:2	Сербія	Росія	3:0	Куба
2010	Кордова	Бразилія	3:1	Росія	Сербія	3:2	Куба
2011	Гданськ — Сопот	Росія	3:2	Бразилія	Польща	3:0	Аргентина
2012	Софія	Польща	3:0	Росія	Куба	3:2	Болгарія
2013	Мар-дель-Плата	Росія	3:0	Бразилія	Італія	3:2	Болгарія
2014	Флоренція	Росія	3:1	Бразилія	Італія	3:0	Іран
2015	Ріо-де-Жанейро	Франція	3:0	Сербія	Росія	3:0	Польща
2016	Краків	Сербія	3:0	Бразилія	Франція	3:0	Італія

* — у 1998 році фінальний раунд проходив за коловою схемою без матчів плей-оф

Медальний залік

26 липня 2009 року. Белград. У фіналі Світової ліги зустрічаються збірні Сербії та Бразилії

Найкращі гравці

MVP

Жиба — 8-разовий чемпіон Світової ліги і MVP турніру 2006 року у Москві

Іван Мількович 6 разів ставав найрезультативнішим у фінальних раундах Світової ліги

• 1990 — Андреа Дзордзі (Італія)
• 1991 — Андреа Дзордзі (Італія)
• 1992 — Лоренцо Бернарді (Італія)
• 1993 — Джоване (Бразилія)
• 1994 — Андреа Джані (Італія)
• 1995-2004 — приз MVP не присуджувався
• 2005 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія)
• 2006 — Жиба (Бразилія)
• 2007 — Рікардо (Бразилія)
• 2008 — Ллой Болл (США)
• 2009 — Сержіо (Бразилія)
• 2010 — Муріло (Бразилія)
• 2011 — Максим Михайлов (Росія)
• 2012 — Бартош Курек (Польща)
• 2013 — Микола Павлов (Росія/Україна)
• 2014 — Тейлор Сандер (США)
• 2015 — Ервін Н'Ґапет (Франція)
• 2016 — Марко Івович (Сербія)

Найрезультативніші

• 1995 — Дмитро Фомін (Росія)
• 1996 — Лоренцо Бернарді (Італія)
• 1997 — Гьойдо Гьортзен (Нідерланди)
• 1998 — Освальдо Ернандес (Куба)
• 1999 — Освальдо Ернандес (Куба)
• 2000 — Андреа Сарторетті (Італія)
• 2001 — Іван Мількович (Югославія)
• 2002 — Іван Мількович (Югославія)
• 2003 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія)
• 2004 — Андреа Сарторетті (Італія)
• 2005 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія)
• 2006 — Себастьян Рюетт (Франція)
• 2007 — Семен Полтавський (Росія/Україна)
• 2008 — Іван Мількович (Сербія)
• 2009 — Іван Мількович (Сербія)
• 2010 — Максим Михайлов (Росія)
• 2011 — Бартош Курек (Польща)
• 2012 — Тодор Алексієв (Болгарія)
• З 2013 року індивідуальний приз найрезультативнішому гравцю не вручали.

Учасники

Розподіл команд по дивізіонам показано для турніру 2016 року:

   Перший дивізіон

   Другий дивізіон

   Третій дивізіон

Збірні	Участь	Участь у фінальних турнірах	Найкращі результати
Австралія	4 (1999, 2014—2016)	1 (2014)	8-е місце (2015)
Аргентина	18 (1996—2002, 2005—2007, 2009—2016)	5 (1999, 2009—2011, 2013)	4-е місце (2011)
Бельгія	3 (2014—2016)	—	9-е місце (2016)
Болгарія	19 (1994—1998, 2003—2016)	10 (1994, 1995, 1997, 2003, 2004, 2006, 2007, 2011—2013)	4-е місце (1994, 2004, 2006, 2012, 2013)
Бразилія	27 (1990—2016)	24 (1990, 1993—1997, 1999—2016)	1-е місце (1993, 2001, 2003—2007, 2009, 2010)
Венесуела	8 (2001—2003, 2005, 2008, 2009, 2015, 2016)	—	7-е місце (2005)
Німеччина	12 (1992—1994, 2001—2003, 2010—2014, 2016)	1 (2012)	5-е місце (2012)
Греція	12 (1993—1996, 1998, 2001—2005, 2015, 2016)	1 (2003)	5-е місце (2004)
Єгипет	6 (2006—2008, 2010, 2015, 2016)	—	13-е місце (2006—2008)
Іран	4 (2013—2016)	1 (2014)	4-е место (2014)
Іспанія	14 (1995—2004, 2008, 2014—2016)	3 (1999, 2002, 2003)	5-е місце (1999, 2002, 2003)
Італія	27 (1990—2016)	22 (1990—2004, 2006, 2010, 2011, 2013—2016)	1-е місце (1990—1992, 1994, 1995, 1997, 1999, 2000)
Казахстан	2 (2015, 2016)	—	28-е місце (2015)
Канада	10 (1991, 1992, 1999, 2000, 2007, 2012, 2013—2016)	1 (2013)	5-е місце (2013)
Катар	1 (2016)	—	31-е місце (2016)
КНР	17 (1990, 1992—1997, 2002, 2004, 2006—2010, 2014—2016)	1 (1996)	6-е місце (1996)
Куба	26 (1991—2016)	15 (1991—1999, 2001, 2005, 2009—2012)	1-е місце (1998)
Мексика	3 (2014—2016)	—	25-е місце (2014)
Нідерланди	20 (1990—2003, 2009, 2010, 2013—2016)	10 (1990—1992, 1994, 1996—1998, 2000—2002)	1-е місце (1996)
Польща	19 (1998—2016)	9 (2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2011, 2012, 2015, 2016)	1-е місце (2012)
Португалія	19 (1999, 2001—2006, 2011—2016)	—	5-е місце (2005)
Пуерто-Рико	4 (2011, 2014—2016)	—	16-е місце (2011)
Південна Корея	18 (1991—1995, 1997, 1998, 2006—2016)	1 (1995)	6-е місце (1995)
Росія	22 (1993—2003, 2006—2016)	19 (1993—2003, 2006—2011, 2013, 2014)	1-е місце (2002, 2011, 2013)
Сербія	10 (2007—2016)	5 (2008—2010, 2015, 2016)	1-е місце (2016)
Сербія та Чорногорія	9 (1997, 1998, 2000—2006)	7 (2000—2006)	2-е місце (2003, 2005)
Словаччина	3 (2014—2016)	—	21-е місце (2016)
Словенія	1 (2016)	—	25-е місце (2016)
СРСР	3 (1990—1992)	2 (1990, 1991)	3-є місце (1991)
США	19 (1990—1995, 2000, 2001, 2006—2016)	10 (1992, 2000, 2007—2009, 2011, 2012, 2014—2016)	1-е місце (2008, 2014)
Китайський Тайбей	1 (2016)	—	28-е місце (2016)
Туніс	3 (2014—2016)	—	27-е місце (2014)
Туреччина	3 (2014—2016)	—	16-е місце (2016)
Фінляндія	12 (1993, 2006—2016)	—	7-е місце (2007, 2009)
Франція	18 (1990—1992, 1999—2016)	6 (2001, 2002, 2006, 2007, 2015, 2016)	1-е місце (2015)
Чорногорія	2 (2015, 2016)	—	22-е місце (2015)
Чехія	4 (2003, 2014—2016)	1 (2003)	4-е місце (2003)
Японія	23 (1990—1997, 2001—2009, 2011—2016)	1 (2008)	6-е місце (1990, 1993, 2008)
* До 2002 року — збірна Союзної Республіки Югославія. ** В 1992 році — збірна Співдружності Нежалежних Держав.

Див. також

• Чемпіонат світу з волейболу
• Світове Гран-прі з волейболу (аналогічний турнір серед жіночих команд)
• Чемпіонат світу з волейболу серед жінок
• Міжнародна федерація волейболу
• Європейська конфедерація волейболу

Посилання

• Офіційний сайт Міжнародної федерації волейболу (ФІВБ) (англ.)