Перейти до вмісту

Себастьяно Конка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Себастьяно Конка
італ. Sebastiano Conca
портрет С. Конки, літографія 1842 року.
При народженніSebastiano Conca
Народження8 січня 1680(1680-01-08)
Гаета, Провінція Латина, Лаціо, Італія[1]
Смерть1 вересня 1764(1764-09-01) (84 роки)
 Неаполь
Національністьіталієць
КраїнаПапська теократична держава
Жанралегорія, релігійний та міфологічний твір
Діяльністьхудожник, рисувальник
Напрямокбароко
Покровителькардинал Оттобоні, герцог Пармський
Вплив наПомпео Батоні
ВчительФранческо Солімена[1]
Відомі учніКоррадо Джаквінто[1], Cristóbal Valerod і Помпео Батоні
Твориалегорії, релігійні та міфологічні твори
Роботи в колекціїМузей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національні галереї Шотландіїd, Художній музей Волтерс, Ермітаж, Картинна галерея Далвічd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея Вірменії, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Фіцвільяма, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Королівські музеї витончених мистецтв[2], Національний музей у Варшаві, Музей фюрера, Princeton University Art Museumd, Берлінська картинна галерея, Ватиканська пінакотека, Музей витончених мистецтв Парижаd, Музей красних мистецтв, Національний палац Мафра, Манчестерська художня галереяd, Музей Вікторії та Альберта, Brighton Museum & Art Galleryd і Музей Бойманса - ван Бенінгена[3]
CMNS: Себастьяно Конка у Вікісховищі

Себастьяно Конка (італ. Sebastiano Conca; 8 січня, 1680, Гаета — 1 вересня, 1764, Неаполь) — італійський художник доби пізнього бароко.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Гаета[4]. Батьки — Еразм Конка та Катаріна де Йоріо. Був старшим із десяти дітей родини.

Навчання

[ред. | ред. код]

Художні навички опановував в майстерні неаполітанського художника Франческо Солімена[4], у якого засвоїв бравурну барокову манеру без рис індивідуального бачення.

Римський період

[ред. | ред. код]
«Рінальдо і Арміда». Сент Луїс, США.

1706 року перебрався в Рим, що був і залишався відомим центром бароко в Західній Європі і де ще точилося пожвавлення в мистецтві — на тлі економічного та політичного занепаду в італійських князівствах. 1710 року Себастьяно Конка заснував в папській столиці Академію дель Нудо, метою якої було навчання молодих художників, як італійських, так і іноземних. Художня школа Себастьяно Конка з пишною назвою (Accademia del Nudo) користувалась попитом і була дещо краще організована ніж товариство «Перелітні птахи», де гуртувались вихідці із північних країн Європи (Голландія, Фландрія, Німеччина). Товариство розпустили через тиск очільників Ватикану — 1720 року і Академія Себастьяна Конка посіла вивільненне місце в художній освіті Рима. З художньої школи Конка вийшли сицилійський майстер барокового живопису Олівіо Соччі, Джузеппе Треска, Коррадо Джачінто, Гаспаре Сенераріо, відомий римський портретист Помпео Батоні. Але більшість учнів Конка продовжувала інтернаціональну барокову манеру митця, позбавлену індивідуальних рис.

Академізм італійського зразка Себастьяно Конка мав попит і при дворі папи римського. Його меценатом став кардинал П'єтро Оттобоні (1667—1740). Кардинал представив лояльного до влади Конка папі римському Клименту XI. Він сподобався і 1729 року став членом римської Академії Св. Луки. Двічі на короткі терміни його обирали керівником цього закладу. 1732 року Себастьяно Конка відбув у місто Сієна, де виконав замову Уголіно Білло на створення «Благовіщення» в церкві Санта Марія делла Скала.

В ранній період творчості працював на півночі Італії. 1718 року створив декоративні стінописи в палаці Ломелліні-Доріа в місті Генуя. В 1721—1725 роках працював на савойських королів в місті Турин, де декорував Королівський палац і низку церков.

Серед стінописів художника — фрески в церкві Санта Цецилія Трастевере (під керівництвом Карло Маратті), твори в Ораторії Св. Філіпа Нері, в церкві Санта Тереза в місті Турин. Слава Конка вийшла за межі Папської держави і він отримував замови від королів Речі Посполитої, Португалії, Сардинії, Кельнського архієпископа, короля Іспанії, всіх тих, хто керувався консервативними і застарілими смаками.

Зазвичай його манеру відносять до римського варіанту барокового класицизму. Але в його манері є домішки і модного тоді рококо з імперсональністю героїв і відчутним бажанням подобатись вельможним замовникам.

Помер в Неаполі.

Підручник 1739 р

[ред. | ред. код]

1739 року Себастьяно Конка оприлюднив підручник для молодих художників «Ammonimenti» (Застереження або Настанови).

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
«Зняття з хреста і оплакування», 1746, Пінакотека Ватикана, Рим.
  • «Поклоніння пастухів», 1720
  • «Благовіщення»
  • «Різдво Богородиці»
  • «Алегорія Слави»
  • «Алегорія Музики»(або Навчання музиці)
  • алегорії «Чотири пори року» у вигляді путті
  • «Літо»
  • «Осінь»
  • «Зима»
  • «Весна»
  • «Свята Родина»
  • «Моління про чашу»
  • «Скорботна Богоматір»
  • «Рінальдо і Арміда»
  • «Ідолослужіння Соломона»
  • «Муза Уранія та Ерато»
  • «Георгій Змієборець»
  • «Св. Тереза Авільська перед Богородицею»
  • «Сусанна і старці»
  • «Стрітення»
  • «Хрещення Христа в Йордані»
  • «Санта К'яра»
«Фама або алегорія Слави»
С. Конка 		«Моління про чашу»
С. Конка 		«Муза Уранія та Ерато»
С. Конка 		«Навчання музиці»
С. Конка

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jane Turner (a cura di), The Dictionary of Art. 7, pp. 681—684. New York, Grove, 1996. ISBN 1-884446-00-0
  • Alberto Macchi, Irene Parenti, pittrice e poetessa fiorentina vissuta nella seconda metà del XVIII secolo: atto unico teatrale fra realtà e ipotesi/ prefazione di Angela Sołtys, Aetas, Roma 2006 (Note)
  • AA.VV., Sebastiano Conca (1680—1764), catalogo della mostra. Centro Storico Culturale «Gaeta», Gaeta 1981.
  • Гос. Эрмитаж, каталог «Западноевропейская живопись», т 1, Л, 1976. с. 101

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Себастьяно Конка

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Conca, Sebastiano — [Oxford, England]: OUP, 2002.
  2. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/conca-sebastiano-1
  3. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
  4. ↑ а б Гос. Эрмитаж, каталог «Западноевропейская живопись», т 1, Л, 1976. с. 101

Див. також

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Себастьяно_Конка