Очікує на перевірку

Себастьян Штоскопф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Себастьян Штоскопф
Sebastian Stoskopff
Народження13 липня 1597(1597-07-13)
Страсбург
Смерть10 лютого 1657(1657-02-10) (59 років)
 Ідштайн
НаціональністьНімеччина Німеччина
Країна Священна Римська імперія
 Free Imperial City of Strasbourgd
Релігіялютеранство
Жанрнатюрморт
НавчанняДанієль Соро
Діяльністьхудожник, гравер
ПокровительJohn of Nassau-Idsteind
ВпливГеорг Флегель
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Музей мистецтва Метрополітен[1], Ермітаж, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картин, Бременська картинна галерея, Детройтський інститут мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, MuMa Museum of modern art André Malrauxd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Художній музей Базеля, Saarland Museumd, Princeton University Art Museumd, Musée de l'Œuvre Notre-Damed, Берлінська картинна галерея, Museum de Fundatied, Landesmuseum Hannoverd, Музей Нортона Саймона і Галерея мистецтв Коркоран
CMNS: Себастьян Штоскопф у Вікісховищі

Себастьян Штоскопф (нім. Sebastian Stoskopff, 13 липня 1597, Страсбург — 10 лютого 1657, Ідштайн) — німецький (Ельзаський) художник. Один з найбільших німецьких майстрів натюрморта першої половини XVII століття. Найкращі роботи художника зібрані в музеях Страсбурга, Базеля і Саарбрюккена.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Себастьян Штоскопф народився в сім'ї міського кур'єра. Уже в 15-річному віці він виявив особливий талант у живопису та малюванні. Здобувши підтримку Міської ради Страсбурга, Себастьян в 1614 році поступає на навчання до місцевого художника-мініатюриста і гравера Фрідріха Брентеля. Після смерті батька в 1615 році Штоскопф вирушив на навчання до Ганау, де зупинився у художника Даніеля Соро, доробок якого не зберігся. Після смерті Соро в 1619 році Штоскопф переймає його майстерню і учнів. Серед цих учнів був і Йоахим Зандрарт, автор першого німецькомовного трактату з історії мистецтв, видатний художник, друг і помічник Штоскопфа.

Після невдалої спроби отримати посвідку на проживання у Франкфурті-на-Майні Штоскопф їде до Парижа, де живе і працює з 1622 по 1639. Тут він пише свої перші великоформатні роботи — такі, як «Літо» і «Зима». У 1629 році художник відвідує Венецію, потім знову повертається до Парижа. У 1639 році Штоскопф повертається до рідного Страсбурга, де вступає в місцеву гільдію художників і граверів. Стосунки з керівництвом гільдії у нього бували напружені, оскільки він не бажав підкорятися деяким правилам статуту, що, на його думку, заважали творчості. Проте з часом С. Штоскопф розбагатів і завоював популярність як видатний майстер живопису. У 1646 році він одружується з прийомною дочкю своєї молодшої сестри.

Починаючи з 1650 року, Штоскопф часто приїжджає до Ідштайна (земля Гессен), де жив його друг, меценат і покровитель граф Йоганн, один з німецьких феодальних князів лютеранського віросповідання (як і сам Штоскопф) і прихильник Євангелічної унії. Велику роль у встановленні відносин між графом і художником зіграв Й. фон Зандрарт. У 1657 році художника було вбито й пограбовано господарем готелю та його дружиною у районі Ідштайна. Кримінальна справа розкрилося через 20 років після скоєного злочину — в рамках проведеного згодом процесу над чаклунами, в якому відповідачами були також і власники готелю, які спочатку оголосили смерть Штоскопфа результатом непомірного споживання алкоголю.

Творчість

[ред. | ред. код]

Штоскопф відомий насамперед як майстер бездоганно скомпонованих натюрмортів, кожна деталь яких виписана з особливою точністю й майстерністю. Штоскопф, як правило, писав натюрморти на темному тлі, що підкреслювало загальну композицію.

У композиції натюрмортів Штоскопфа відчувається вплив іншого відомого німецького художника, Георга Флегеля. Однак невідомо, чи був Штоскопф знайомий з останнім, чи, можливо, він бачив полотна Флегеля вже після його смерті.

Література

[ред. | ред. код]
«Натюрморт з книгами і скульптурою вояка», перша половина 17 ст., Лувр, Париж.
  • Ebert-Schifferer, Sybille:Die Geschichte des Stillebens.Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7890-3
  • Birgit Hahn-Woernle:Sebastian Stoskopff: Mit einem kritischen Werkverzeichnis der Gemälde.Stuttgart 1996.
  • Wolfgang J. Müller:Die Stilleben-Bildkunst des Sebastian Stoskopff.In: Ausst.-Kat. Sebastian Stoskopff — sein Leben — sein Werk — seine Zeit, hrsg. von Wolfgang J. Müller, Silvia Berger. Idstein 1987.
  • Heck, Michèle-Caroline:Sébastian Stoskopff: 1597—1657. Un maître de la nature morte.Straßburg 1997.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/438543

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Себастьян_Штоскопф&oldid=41638243