Перейти до вмісту

Сексуальне насильство під час нападу на Ізраїль 7 жовтня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сексуальне насильство під час нападу на Ізраїль 7 жовтня
Графіті в Тель-Авіві, що критикує міжнародні жіночі організації за ігнорування масових зґвалтувань терористами під час різанини 7 жовтня.
Дата7 жовтня 2023
Місцепівденні райони Ізраїлю, сектор Газа
УчасникиХАМАС, Ісламський джихад у Палестині
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Частина серії
Насильство проти жінок
Вбивства
Калічення

Репродуктивне насильство

Сексуальне насильство
Домашнє насильство
Фактори
Протидія
Портал Проєкт Стиль
Див. також: Різанина 7 жовтня

Сексуальне насильство під час нападу на Ізраїль 7 жовтня, скоєне угрупованням ХАМАС — ізраїльські жінки і дівчатка зазнали масових зґвалтувань, нападів і каліцтв з боку палестинських терористів[1][2]. Відповідно до Римського статуту, яким керується Міжнародний кримінальний суд (МКС), ХАМАС і його бойовиків звинуватили у скоєнні актів сексуалізованого насильства, військових злочинів і злочинів проти людства[3][4][5].

Передісторія

[ред. | ред. код]

Історія сексуалізованого насильства у війнах

[ред. | ред. код]

Історія сексуалізованого насильства під час збройних конфліктів сягає давніх часів. Зґвалтування використовувалося як стратегічний інструмент для навіювання страху, деморалізації спільнот і утвердження домінування[6][7]. Лише у XX столітті світова спільнота почала визнавати і розглядати зґвалтування під час війни як злочин, караний за законом[8]. Ключову роль у цьому зіграла вчена-феміністка-правознавиця Кетрін Маккіннон, підкресливши серйозне порушення людських прав жінки при зґвалтуваннях під час війни[9][10].

Міжнародне право

[ред. | ред. код]

Женевські конвенції 1949 року, набір міжнародних договорів, містять положення, спрямовані на захист людської гідності під час збройних конфліктів. Четверта Женевська конвенція у своєму другому параграфі статті 27 підкреслює особливий захист жінок, особливо від таких злочинів, як зґвалтування і непристойний напад[11]. У неміжнародних збройних конфліктах Додатковий протокол II 1977 року в статті 4(2)(e) забороняє «будь-яку форму непристойного нападу» в будь-який час і в будь-якому місці[12].

Римський статут 2002 року, заснований Міжнародним кримінальним судом (МКС), передбачає судове переслідування за найбільш тяжкі міжнародні злочини, а також викорінення безкарності. Він став першим інструментом міжнародного кримінального права, який визнав сексуалізоване насильство, включно зі зґвалтуванням і сексуальним рабством, окремими військовими злочинами[13].

Перебіг подій

[ред. | ред. код]

Вторгнення ХАМАС в Ізраїль 7 жовтня 2023 року, внаслідок якого було вбито 1200 осіб, і ще 240 заручників — викрадено до сектору Газа, було відзначено сексуалізованим насильством[14][15][16]. Терористи ХАМАС проникли в ізраїльські міста і селища, де, як повідомляється, катували і ґвалтували жінок і дівчаток різного віку і деяких чоловіків[17][1][18][19][20]. Втрати 7 жовтня були безпрецедентними в історії Ізраїлю. Цей день був описаний як найкривавіший день для євреїв з часів Голокосту[21][22]. Щонайменше 240 осіб, включно з літніми людьми, жінками і дітьми, було викрадено в сектор Гази[23][24].

Зґвалтування в Беері

[ред. | ред. код]
Докладніше: Різанина в Беері
Беері після різанини 7 жовтня

Фельдшер із 669-го спеціального рятувального загону сказав, що раніше він бував на багатьох місцях із пораненими, але насильство 7 жовтня перевершувало все, що він коли-небудь бачив. У кібуці Беері він обійшов будинок за будинком у пошуках кого-небудь, хто ще залишився живим після кривавої бійні, і знайшов у спальні тіла двох дівчаток-підлітків[25][26]. Він сказав, що не сумнівається, що одну з дівчаток-підлітків зґвалтували, але не знає, померла вона перед насильством чи після[25].

Зґвалтування на фестивалі Нова

[ред. | ред. код]
Докладніше: Різанина на музичному фестивалі NOVA

Ще одну заяву було отримано від жінки, яка 7 жовтня стала свідком нападу на фестиваль Нова зі свого укриття[25][27][28]. Вона сказала: «Вони нагнули когось, і я зрозуміла, що він її ґвалтував, а потім передав її комусь іншому. [...] Я пам'ятаю, як бачила, як інша людина ґвалтувала її, і, поки він усе ще був усередині неї, він вистрілив у неї»[25][29]. Та, що вижила, розповіла комісії Кнесету свої свідчення, в яких вона зазначила, що бачила оголених дівчат, порізані тіла та зґвалтованих дівчаток, чиї тазові кістки були зламані через жорстоке поводження[30]. Інший, хто вижив, розповів The Times 2 грудня 2023 року: «Вони спіймали молоду жінку біля машини, і вона чинила опір, не дозволяючи їм роздягнути її. Вони кинули її на землю, а один із терористів узяв лопату і обезголовив, вона і її голова котилися по землі. Я теж бачу цю голову»[31]. 23 липня 2024 року телеканал «Кешет-12» показав інтерв'ю з чоловіком, відвідувачем фестивалю, який розповів про те, як він зазнав 7 жовтня групового зґвалтування терористами[32].

База Шура

[ред. | ред. код]

Армійська резервістка Шарі Мендес розповіла в Організації Об'єднаних Націй, що її команда виявила на базі Шура жінок-солдатів, яким стріляли в піхву або груди, і повідомила, що, судячи з усього, терористи ХАМАСу систематично завдавали каліцтва статевим органам[33]. Вона також заявила, що вони знайшли обезголовлені тіла і тіла з відсутніми кінцівками, а також тіла, обличчя яких були понівечені, і розстріляні кілька разів, навіть після смерті[33][34]. За словами Шарі Мендес, тіла були знайдені одягненими тільки в дуже закривавлену нижню білизну[33][34][35][36].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Після нападів було проведено низку розслідувань як із боку ізраїльських офіційних органів та експертів, так і з боку незалежних журналістів і спеціальної місії ООН.

Ізраїльські розслідування

[ред. | ред. код]

Ізраїльська поліція почала збирати докази і свідчення свідків, а також допитувати захоплених терористів ХАМАС. Працюючи у співпраці з військовими і ШАБАК (службою внутрішньої безпеки), поліція почала комплексне розслідування сексуалізованого насильства, вчиненого того дня, чому перешкоджала висока складність збору речових доказів у зоні бойових дій. Влада отримала відеодокази, фотографії тіл жертв і свідчення самих терористів, що підтверджують свідчення свідків сексуалізованого насильства[37][38][39][40]. Ті, хто вижив, свідки, співробітники служб швидкого реагування та військовослужбовці надали наочні звіти про сексуалізоване насильство, вчинене терористами ХАМАС. Ці повідомлення включають випадки зґвалтування і нанесення каліцтв. Свідчення свідків створюють повну картину масштабу і жорстокості цих дій[41][42]. Офіційний представник «Лахав 433» повідомив Кнесету, що було зібрано 1500 свідчень[30].

Шеллі Харуш, офіцер поліції, яка веде розслідування, розповіла Times 2 грудня 2023 року: «злочини сексуального характеру були частиною плану, і мета полягала в тому, щоб залякати та принизити людей»[31]. Продемонстровані на брифінгу ізраїльської військової розвідки арабсько-івритські розмовники, заздалегідь видані терористам і використані ними 7 жовтня, містили такі фрази, як «знімай штани», «знімай одяг», «жінки сюди», «підніми руки і розсунь ноги»[43].

Професор Тель-Авівського університету Тамар Херциг зазначила, що терористи на відео обговорювали плани зґвалтування конкретних дівчат[44]. Вона також зазначила, що бойовиків бачили такими, що «виставляли напоказ жертв зґвалтування» із зірваним одягом і кров'ю між ніг. Херциг розповіла, що в тих, хто вижив, доставлених в ізраїльські центри невідкладної допомоги, були взяті свідчення, і що протягом наступних кількох тижнів судово-медичні дані щодо тіл жертв жіночої статі засвідчили, що їх зґвалтували, іноді так жорстоко, що в них було зламано ноги й кістки таза[9][44]. Ті, хто вижив, також розповіли про випадки групового зґвалтування і відрубування жінкам грудей[9][45][46]. Члени рятувальної команди засвідчили каліцтва на статевих органах вбитих дівчаток, які були знайдені роздягненими догола і залитими кров'ю і спермою у власних спальнях[9][41][47][48].

Капітан ЦАХАЛу і член судово-медичної групи розповіла, що вона виявила кілька тіл з ознаками сексуального насильства. Вона зазначила: «Я можу сказати, що бачила багато ознак насильства в [генітальній ділянці] [...] Ми бачили зламані ноги, зламані тазові кістки, закривавлену спідню білизну»[49][50]. Іна Куббе, вчена, що спеціалізується на гендері та конфліктах і працює в Тель-Авівському університеті, сказала, що ці ознаки пов'язані з сексуальним насильством. Вона також наголосила на необхідності проведення судово-медичної експертизи для офіційного встановлення факту зґвалтування[9]. Науковці-правознавці та експерти з міжнародного права провели розслідування, зібравши суттєві докази злочинів проти людяності та воєнних злочинів[51][52][53][54][55][56]. ХАМАС був звинувачений у використанні зґвалтування як зброю війни[57][58]. Шарі Мендес, ще одна резервістка ЦАХАЛу, дислокована у морзі Шура, дала аналогічні свідчення, засновані на безпосередніх спостереженнях за померлим. Ця інформація була передана у вигляді записаного відео, яке було перевірено ЦАХАЛом[9][59].

Кохав Елькаям-Леві, ізраїльський учений-юрист, призначений 7 жовтня головою комісії з розслідування злочинів сексуального насильства, підтвердив, що ХАМАС використовував сексуальне насильство як зброю, щоб завдати шкоди моралі Ізраїлю[60].

Зізнання терористів ХАМАС

[ред. | ред. код]

Ізраїльські служби безпеки опублікували відеозапис допиту семи терористів ХАМАСу, захоплених після нападу 7 жовтня. На відео терористи кажуть, що їм наказали чинити звірства проти мирного населення Ізраїлю, включно з розчавлюванням голів і відрубуванням кінцівок. Вони також розповіли, що їм наказали ґвалтувати трупи[38]. Бойовик на ім'я Манар Махмуд Мухаммед Касем описав зґвалтування ним жінки в кібуці[61]. Двоє інших терористів, Джамал Хусейн Ахмад Раді та його син Абдулла, описали зґвалтування ними інших ізральтянок. За словами Абдулли Раді, «батько зґвалтував її, потім я, потім мій двоюрідний брат, а потім ми пішли, але мій батько вбив жінку після того, як ми закінчили її ґвалтувати. До цієї жінки ми зґвалтували ще одну дівчину, я вбив двох людей, я зґвалтував двох людей»[62][63].

Представники ХАМАСу, зокрема Басем Наїм, заперечують використання сексуального насильства як зброї війни, посилаючись на ісламські принципи, що забороняють будь-які сексуальні стосунки поза шлюбом[1].

Розслідування The New York Times

[ред. | ред. код]

Газета The New York Times провела протягом двох місяців власне розслідування подій. Спираючись на відеозаписи, фотографії, дані GPS з мобільних телефонів та інтерв'ю з понад 150 людьми, включно зі свідками, медичним персоналом, солдатами і фахівцями-консультантами, газета встановила щонайменше сім місць, де ізраїльські жінки і дівчатка, найвірогідніше, зазнавали сексуалізованого насильства або каліцтв. Розслідування зазначило, що ці напади на жінок були «не ізольованими подіями»[64].

Розслідування Праміли Паттен

[ред. | ред. код]
Ізраїльська демонстрантка з плакатом англійською мовою «Вони ґвалтують мою сестру»

4 березня 2024 року Праміла Паттен, спеціальний представник ООН з питань сексуального насильства в конфліктах, представила результати дослідження, виконаного групою експертів під її керівництвом. Робота місії, що складалася зі спецпредставника і дев'яти експертів, включала в себе 33 зустрічі з ізраїльськими громадянами, аналіз понад 50 годин відеоматеріалів і 5000 фотографій. Підсумковий звіт вказує на наявність «чіткої та достовірної» інформації про систематичне застосування зґвалтувань і сексуалізованих тортур щодо ізраїльських жінок[65]. Згідно зі звітом, у низці районів на периферії Гази було зафіксовано випадки зґвалтувань і групових зґвалтувань бойовиками захоплених жінок, а також каліцтва на статевих органах, тортури сексуального характеру та жорстоке, нелюдське і принижуюче поводження. Експерти зазначили, що заручники, яких утримують у Газі, також можуть піддаватися аналогічному поводженню[66][67][68].

Резонанс

[ред. | ред. код]

Міжнародна реакція на різанину 7 жовтня і сексуальне насильство, вчинене ХАМАСом, була різноманітною: деякі організації та окремі особи відкрито заперечували або відмовлялися визнавати ці звірства.

ООН і правозахисні групи

[ред. | ред. код]

Початкова реакція

[ред. | ред. код]

Організація Об'єднаних Націй, і особливо Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW), зазнали критики за нездатність засудити масове зґвалтування ізраїльських жінок, незважаючи на те, що їм було надано докази і показання свідків[47][69][70]. Структура «ООН-Жінки» коротко засудила ХАМАС у своєму повідомленні, але незабаром видалила його[71]. Арабські та палестинські жіночі організації засудили сексуалізоване насильство без згадки ізраїльтянок і без згадки ХАМАС, чиї бойовики їх ґвалтували; водночас вони закликали ізраїльських жінок «проявити сміливість і виступити проти всіх порушень прав людини»[72].

Критика і заклики до дії

[ред. | ред. код]

Ізраїльська правозахисна група «Лікарі за права людини - Ізраїль» закликала Міжнародний кримінальний суд вжити заходів[73].

Відсутність негайного засудження і термінових дій щодо захисту жертв викликали занепокоєння з приводу ефективності міжнародних органів у боротьбі з такими злочинами. Ізраїль засудив ООН за неадекватну реакцію[74][75][76]. Перша леді Ізраїлю Міхаль Герцог назвала реакцію міжнародних організацій, таких як «ООН-Жінки», «немислимим і непростимим мовчанням»[17][77]. Єврейські та ізраїльські ЗМІ та правозахисні організації розкритикували структуру «ООН-Жінки» і рух #MeToo, заявивши, що вони не засуджують насильство щодо жінок, яке мало місце під час нападу 7 жовтня[47][53][78][79][80]. У зв'язку з бездіяльністю структури «ООН-Жінки» активісти зі США та Ізраїлю створили гасло «#MeToo, якщо ти не єврей»[78]. Ізраїльська професорка права Кочав Елькаям Леві розповіла The New York Times, що в листопаді вона надіслала в «ООН-Жінки» лист, підписаний десятками науковиць, у якому міститься заклик до засудження сексуального насильства під час нападу; вона сказала, що не отримала відповіді[81]. Двопартійна група, що складається з більш ніж 80 членів Конгресу США, заявила, що реакція структури «ООН-Жінки» була «вкрай незадовільною і відповідала давній упередженості ООН щодо Ізраїлю»[81].

25 листопада в Парижі група з близько 200 протестувальників спробувала приєднатися до маршу Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Дехто ніс ізраїльські прапори і плакати, «що засуджують оглушливе мовчання феміністських груп»[82]. Пропалестинські активісти «фактично заборонили групі приєднатися до маршу»; організатори маршу пізніше опублікували заяву, в якій висловлюють «недвозначне засудження сексуальних і сексистських злочинів, зґвалтувань і вбивств жінок, скоєних ХАМАСом»[82]. 1 грудня структура «ООН-Жінки» заявила: «Ми беззастережно засуджуємо жорстокі напади ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня»[83][84]. Ізраїльський політик Загава Ґальон розкритикувала організацію, написавши, що «засудження систематичних зґвалтувань не повинно бути важким моральним випробуванням, проте жіночій організації ООН знадобилося майже два місяці... щоб винести блідий осуд. Це не втрата шляху, це згода жити зі зґвалтуванням і тортурами як законними засобами війни. Це відмова від жінок. Не тільки євреїв. Психопати по всьому світу навчаються в наші дні. Вони повернуться, в іншому місці, до інших жінок, з інших причинам»[85]. 4 грудня правозахисні організації, зокрема єврейські, а також їхні прихильники, провели акцію протесту перед штаб-квартирою ООН у Нью-Йорку. Деякі з них були одягнені тільки в спідню білизну і з розмазаною по тілах синтетичною кров'ю. Колишній депутат Палати представників США Керолін Мелоні заявила: «Ми тут підтримуємо ізраїльських жінок, які були жорстоко зґвалтовані. Вони заслуговують на підтримку інших жінок. Будь-який інший напад на жінок буде розглядатися як злочин»[86][87][88].

Заява Праміли Паттен

[ред. | ред. код]

Спецпредставниця ООН з питань сексуального насильства Праміла Паттен, яка опублікувала звіт із підтвердженням зґвалтувань ізраїльських жінок і дівчаток терористами ХАМАС, розповіла на прес-конференції, що після перегляду відеозаписів 7 жовтня вона кілька днів не могла спати. Вона заявила, що світ не може навіть уявити всього масштабу трагедії[68].

Відсутність заходів з боку ООН

[ред. | ред. код]

Незважаючи на доповідь, Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш утримався від занесення ХАМАС до чорного списку організаторів сексуалізованого насильства, натомість закликавши «розслідувати сексуальне насильство щодо палестинських ув'язнених в ізраїльських в'язницях». При цьому до чорного списку ООН, що складається з організацій, які вдаються до сексуалізованого насильства, увійшли угруповання, що діють у ЦАР, Конго, Іраку, Сирії, Сомалі, Малі, Гаїті, Нігерії, Судані — але тільки не ХАМАС[89]. Рішення викликало різку критику з боку Ізраїлю[90].

Міжнародний резонанс

[ред. | ред. код]

Президент США Джо Байден негайно засудив ХАМАС, заявивши, що дії угруповання були «чистим, непідробним злом». У своїй промові 10 жовтня Байден сказав: «Немовлята вбиті, цілі сім'ї вбиті, молоді люди вбиті, жінки зґвалтовані, піддані нападам, виставлені напоказ як трофеї»[91]. Колишній міністр закордонних справ США Гілларі Клінтон засудила використання зґвалтувань на війні як злочин проти людяності[92]. Колишня головна операційна директорка Facebook Шеріл Сендберг, засновниця Lean In, групи із захисту прав і просування жінок, також засудила зґвалтування як злочин проти людяності і назвала мовчання ООН небезпечним[92], назвавши зґвалтування жінок з боку ХАМАС знаряддям війни[93]. 4 грудня 2023 року офіційний представник Держдепартаменту США Метью Міллер, відповідаючи на запитання, чому під час засудження звірств ХАМАС його відомство не використовувало слів «зґвалтування» і «сексуалізоване насильство», підтвердив, що зґвалтування мали місце й у Держдепу немає жодних підстав сумніватися в цих повідомленнях. Він також висловив стурбованість тим, що ХАМАС продовжує утримувати жінок і дітей як заручників тому, що «вони не хочуть, щоб ці жінки могли говорити про те, що з ними сталося під час їхнього перебування під вартою»[94].

Посли Мальти, Іспанії та Панами в Ізраїлі засудили дії ХАМАС на засіданні Кнесету 27 листопада 2023 року[30]. Посол Канади з гіркотою відзначив тиху реакцію в його країні на дії проти ізраїльських жінок і обіцяв більше говорити про це[30].

Активістки-феміністки, як-от Саманта Пірсон, директорка Центру по боротьбі з сексуальним насильством при Альбертському університеті, заперечували або ставили під сумнів правдивість звинувачень на адресу ХАМАС. Університет звільнив Пірсон за підписання листа, в якому піддавалися сумніву повідомлення про зґвалтування[95][96][97]. Після критики газета Yale Daily News вибачилася за публікацію редакційних заміток, у яких оскаржувалися заяви про зґвалтування з боку ХАМАС[98].

У Франції міністр гендерної рівності Беранжер Куйяр розкритикувала французькі організації із захисту прав жінок, зазначивши: «не обирають, яке насильство [засудити], за національною ознакою або типом конфлікту», і попередила, що їхнє державне фінансування залежить від поваги до «універсальних цінностей»[82]. Організатори маршу в Парижі 25 листопада, на якому були присутні 80 000 осіб, заявили: «недвозначне засудження сексуальних і сексистських злочинів, зґвалтувань і вбивств жінок, скоєних ХАМАС»[82].

5 грудня Джо Байден закликав до глобального засудження сексуального насильства з боку ХАМАС і назвав дії угруповання жахливими[99].

У культурі

[ред. | ред. код]

«Крики, а потім — тиша» — документальний фільм, знятий Шеріл Сендберг, американською підприємницею, яка раніше працювала однією з директорів Meta (Facebook)[100], де досліджується сексуальне насильство з боку терористів під час вторгнення ХАМАС, включно з подіями різанини на фестивалі Нова та викраденням ізраїльтян до сектору Газа[101]. Безкоштовно випущений на YouTube[102][103] 26 квітня 2024 року[104].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Israel investigates an elusive, horrific enemy: Rape as a weapon of war. Washington Post (англ.). 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  2. ↑ Sexual Violence Evidence Against Hamas Is Mounting, but the Road to Court Is Still Long. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  3. ↑ The battle to highlight crimes against women in Hamas' attack on Israel. ctech (англ.). 22 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  4. ↑ Women in War Under International Law. en.idi.org.il (івр.). 2023. Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  5. ↑ How international law applies to war, and why Hamas and Israel are both alleged to have broken it. Los Angeles Times (англ.). 5 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  6. ↑ Toxic Masculinity and Sexual Violence. thebluebench.org (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  7. ↑ Rape as a Weapon of War and Genocide: An Examination of its Historical and Contemporary Tactical Uses, Effects on Victims and Societies and Psychological Explanations By Larissa Peltola (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2022.
  8. ↑ The Prosecution of Sexual Violence in conflict: The Importance of Human Rights as Means of Interpretation. Patricia Viseur Sellers https://www2.ohchr.org/english/issues/women/docs/paper_prosecution_of_sexual_violence.pdf [Архівовано 2023-02-02 у Wayback Machine.]
  9. ↑ а б в г д е Ignoring the Sexual Violence of October 7 Endangers All Women. Tel Aviv University (англ.). 26 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  10. ↑ Engle, Karen (2005). Feminism and Its (Dis)contents: Criminalizing Wartime Rape in Bosnia and Herzegovina. The American Journal of International Law. 99 (4): 778—816. doi:10.2307/3396669. ISSN 0002-9300. JSTOR 3396669. S2CID 145507179. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 29 листопада 2023.
  11. ↑ Четвёртая женевская конвенция — Раздел III. Статус покровительствуемых лиц и обращение с ними. ООН (рос.). 12 серпня 1949. Процитовано 30 жовтня 2024.
  12. ↑ Archived copy (PDF). Червоний хрест (англ.). 8 червня 1977. Процитовано 30 жовтня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Rome Statute of the International Criminal Court. LII / Legal Information Institute (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  14. ↑ Israel Police Presents New Evidence of Sexual Assault by Hamas Terrorists on October 7. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  15. ↑ Physicians for Human Rights, Sexual and Gender based Violence as a weapon of war during the october 7. 2023 Hamas attack https://www.phr.org.il/wp-content/uploads/2023/11/5771_Sexual_Violence_paper_Eng-final.pdf [Архівовано 2023-11-27 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Algemeiner, The (23 листопада 2023). Hamas Raped and Massacred Israeli Women; Is There a Way to Hold Them Legally Accountable? - Algemeiner.com. www.algemeiner.com (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  17. ↑ а б First Lady Herzog decries 'unforgivable' silence of rights groups over Hamas rapes. Times of Israel. 22 листопада 2023. Архів оригіналу за 25 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  18. ↑ The battle to highlight crimes against women in Hamas' attack on Israel. ctech (англ.). 22 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 листопада 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  19. ↑ Gettleman, Jeffrey; Sella, Adam; Schwartz, Anat (4 грудня 2023). What We Know About Sexual Violence During the Oct. 7 Attacks on Israel. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 4 грудня 2023.
  20. ↑ Rosenberg, Michelle. #MeToo Unless Ur A Jew: The activists highlighting Hamas’ sexual violence. www.jewishnews.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  21. ↑ Hamas's attack was the bloodiest in Israel's history. The Economist. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 14 жовтня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  22. ↑ Schwartz, Yardena (8 листопада 2023). October 7 Happened Before, in Hebron. The Tablet. Архів оригіналу за 23 листопада 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  23. ↑ Magid and Schneider, Jacob and Tal (22 листопада 2023). Cabinet okays deal for release of 50 Israeli hostages in exchange for 4-day Gaza truce. Times of Israel. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  24. ↑ Israel-Gaza: Families' relief as hostages released (англ.). 24 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  25. ↑ а б в г Tapper, Jake (18 листопада 2023). Israel investigates sexual violence committed by Hamas as part of October 7 horror. CNN (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  26. ↑ Eichner, Itamar (25 жовтня 2023). 'We are acting against savages': Paramedic says found young girls raped, executed by Hamas. Ynetnews (англ.). Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  27. ↑ Leibovitz, Liel (8 жовтня 2023). Eyewitness Account of the Rave Massacre. The Tablet. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  28. ↑ Hamas terror attack: Girls 'raped next to their dead friends' at rave massacre. www.thejc.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  29. ↑ Gaveriaux, Par Laura-Maï; à 06h15, correspondante en Israël Le 26 novembre 2023; À 15h27, Modifié Le 26 Novembre 2023 (26 листопада 2023). « Ils ont arrêté lorsqu'ils m'ont crue morte » : le calvaire d'Esther, violée et mutilée par les terroristes du Hamas. leparisien.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  30. ↑ а б в г https://main.knesset.gov.il/news/pressreleases/pages/press27.11.23j.aspx Knesset News, 27 November 2023, During a discussion in a committee to advance women’s status regarding Hamas crimes against women in the October 7 massacre, investigator Lahav 433 revealed 19 inconceivable testimonies: «There were girls there whose pelvises were broken due to the extent of their abuse»
  31. ↑ а б Sitria, Christina Lamb, Chief Foreign Correspondent (3 грудня 2023). First Hamas fighters raped her. Then they shot her in the head (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 3 грудня 2023.
  32. ↑ 12-й телеканал показал интервью с первым мужчиной, решившемся рассказать об изнасиловании 7 октября. Newsru.co.il (рос.). 24 липня 2024. Архів оригіналу за 12 серпня 2024. Процитовано 12 серпня 2024.
  33. ↑ а б в Lazaroff, Tovah (5 грудня 2023). Israeli female soldiers shot in crotch, vagina, breasts on October 7. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  34. ↑ а б Lubell, Maayan; Rose, Emily (5 грудня 2023). Accounts of sexual violence in Hamas attack mount but justice is remote for Israel's victims. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  35. ↑ Rousseau, Daphne (14 листопада 2023). Israel Opens Complex Sexual Abuse Probe Into October 7 Attacks. Barron's[en] (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  36. ↑ Graphic report details new evidence of rape, sexual violence during October 7 rampage. Times of Israel. 3 грудня 2023. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  37. ↑ Israel-Hamas war: Shin Bet interrogations break open Hamas strategy. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 21 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  38. ↑ а б Kill, behead, rape: Interrogated Hamas members detail atrocities against civilians. Times of Israel. 24 жовтня 2023. Архів оригіналу за 29 жовтня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  39. ↑ Schmitt, Eric; Bergman, Ronen; Goldman, Adam (18 листопада 2023). Is Israel's Military Strategy to Eradicate Hamas Working?. The New York Times. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  40. ↑ Israel has launched an investigation into several rape cases committed by Hamas terrorists. // TVP World (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  41. ↑ а б Israeli police launch Oct 7th probe into Hamas sexual violence following 'pressure of civil society'. France 24 (англ.). 16 листопада 2023. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  42. ↑ Israel witness says woman shot by Hamas during rape; police probe Oct 7 sexual assault cases. Hindustan Times (англ.). 14 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  43. ↑ Marcus, Itamar; Ephraim D. Tepler (25 вересня 2024). “Take off your pants,” “spread your legs” – From Hamas translation guide for October 7. Palestinian Media Watch (англ.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  44. ↑ а б UN, women's orgs. ignore Hamas's sexual violence against Israeli women. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 23 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  45. ↑ Rousseau, Daphne. Israel Opens Complex Sexual Abuse Probe Into October 7 Attacks. www.barrons.com (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  46. ↑ Darshan-Leitner, Nitsana (16 листопада 2023). The Hamas sexual pogrom and the deafening silence of the world's feminist movements. Ynetnews (англ.). Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  47. ↑ а б в Botbol, Amelie (23 листопада 2023). Global women's rights groups silent as Israeli women testify about rapes by Hamas. Times of Israel. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  48. ↑ Carrie Keller-Lynn (14 листопада 2023). Police start building Oct. 7 rape cases, focusing on footage and testimonies. Times of Israel. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  49. ↑ Carrie Keller-Lynn (9 листопада 2023). Amid war and urgent need to ID bodies, evidence of Hamas's October 7 rapes slips away. The Times of Israel. Архів оригіналу за 11 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  50. ↑ Videos of Hamas attack suggest a chilling evolution of jihadist tactics. NBC News (англ.). 28 жовтня 2023. Архів оригіналу за 2 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  51. ↑ The Legal Aspects of Hamas’s Murderous Attack on Israel. www.inss.org.il. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  52. ↑ משימה היסטורית": כך נאספות הראיות לפשעי המין המחרידים של מחבלי חמאס. www.israelhayom.co.il. 16 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  53. ↑ а б NCJW, Israel Women's Network, and 140+ Women's Organizations Call for Urgent Action - Response to UN Women's Statement of October 13. National Council of Jewish Women (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  54. ↑ Risch: Hamas Has Committed Atrocities and War Crimes Against Israel | United States Senate Committee on Foreign Relations. www.foreign.senate.gov (англ.). 12 жовтня 2023. Архів оригіналу за 3 листопада 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  55. ↑ Eichner, Itamar (4 грудня 2023). Israel reveals disturbing testimonies of Hamas rape on October 7 at UN. Ynetnews (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  56. ↑ Ward, Hazel. Activists Decry Silence Over Evidence Of Sexual Violence In Hamas Attacks. www.barrons.com (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  57. ↑ Rape as a Weapon of War: Jewish Women Call on UN to Confront Hamas' Sexual Violence. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  58. ↑ Hamas accused of using rape as weapon of war in Israel in October 7 attack. ABC. 5 грудня 2023. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  59. ↑ October 7 massacre proves #MeToo doesn't apply to Jewish women - opinion. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 18 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  60. ↑ Israeli ‘Gender Crimes’ Investigator Finds Hamas ‘Weaponized’ Sexual Assault during Invasion. National Review. 2 грудня 2023. Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  61. ↑ "Я изнасиловал женщину в кибуце 7 октября": признание террориста на допросе. Вести Ізраїль (рос.). 28 березня 2024. Процитовано 30 жовтня 2024.
  62. ↑ Nirman, Adi (23 травня 2024). Like father, like son – Hamas terrorists confess to rape, murder of civilians on Oct. 7. Ісраель гайом (англ.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  63. ↑ IDF airs interrogation clips of terrorist father and son confessing to rape on Oct. 7. Times of Israel (англ.). 23 травня 2024.
  64. ↑ Gettleman, Jeffrey; Schwartz, Anat; Sella, Adam (28 грудня 2023). ‘Screams Without Words’: How Hamas Weaponized Sexual Violence on Oct. 7. The New York Times (англ.).
  65. ↑ Эксперты ООН обнаружили «чёткую и убедительную» информацию о сексуальном насилии в ходе событий 7 октября в Израиле. ООН (рос.). 4 березня 2024. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  66. ↑ Office of the Special Representative of the Secretary-General on Sexual Violence in Conflict. Mission report. Official visit of the Office of the SRSG-SVC to Israel and the occupied West Bank 29 January – 14 February 2024 (PDF). news.un.org (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 1 червня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  67. ↑ UN: 'Reasonable grounds' to believe Hamas raped women on Oct. 7 (англ.). AP News. 5 березня 2024. Архів оригіналу за 16 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  68. ↑ а б Доклад спецпредставительницы ООН Прамилы Паттен подтверждает изнасилования "черной субботы". News.co.il (рос.). 4 березня 2024. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  69. ↑ United Nations slammed for silence over Hamas rapes, mutilation and murder of Israeli women, critics say. Yahoo News (англ.). 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  70. ↑ Berman, Nora (27 листопада 2023). Israeli women were raped and widowed by Hamas. Now the world ignores and mocks their suffering. The Forward (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  71. ↑ Hajdenberg, Jackie (28 листопада 2023). Amid outcry over silence, UN Women posts, then deletes, condemnation of Hamas attack. Times of Israel. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  72. ↑ Арабские и палестинские женские организации: "Феминизм неделим, нас тоже угнетают". NEWSru.co.il (рос.). 6 грудня 2023. Процитовано 24 квітня 2024.
  73. ↑ Prominent Israeli Human Rights Group Urges ICC Probe of Hamas for Rape and Other Sex Crimes. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  74. ↑ i24NEWS (27 листопада 2023). Israel criticizes UN for ambiguous stance on October 7 assault cases. I24news (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  75. ↑ "Israeli women are under brutal attack and there is complete silence". ctech (англ.). 30 жовтня 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  76. ↑ Adkins, Laura E. (27 листопада 2023). The women's movement has a double standard when sexual violence happens to Jews. The Forward (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  77. ↑ Michal Herzog slams women's groups for silence on Hamas rapes. Jewish News Syndicate. 22 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  78. ↑ а б Rosenberg, Michelle. #MeToo Unless Ur A Jew: The activists highlighting Hamas' sexual violence. www.jewishnews.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  79. ↑ 'Where are you?' - Israeli hostage families urge women's groups to speak up. Reuters (англ.). 14 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  80. ↑ Crimes sexuels du Hamas en Israël : l'inquiétant silence des organisations internationales. Le Point (фр.). 23 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  81. ↑ а б Rosman, Katherine; Lerer, Lisa (5 грудня 2023). Accounts of Sexual Violence by Hamas Are Aired Amid Criticism of U.N. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  82. ↑ а б в г MeToo, for Israeli victims too: Gaza war drives wedge between French feminists. France 24 (англ.). 4 грудня 2023. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  83. ↑ i24NEWS (2 грудня 2023). After 8 weeks, UN Women condemns Hamas' sexual violence on October 7. Ynetnews (англ.). Процитовано 2 грудня 2023.
  84. ↑ UN Women statement on the situation in Israel and Gaza. UN Women – Headquarters (англ.). 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  85. ↑ גלאון, זהבה (4 грудня 2023). כעת יותר מתמיד זה זועק: דרושות נשים בהנהגה. הארץ (івр.). Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 4 грудня 2023.
  86. ↑ Protesters outside United Nations highlight sex assaults of women during Oct. 7 Hamas attack in Israel - CBS New York. www.cbsnews.com (англ.). 4 грудня 2023. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  87. ↑ Israeli Women Raped by Hamas Terrorists Shouldn't Need a Hashtag. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  88. ↑ Jewish women march on UN over October 7 attacks on Israel. France 24 (англ.). 4 грудня 2023. Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  89. ↑ Генсек ООН отказался внести ХАМАС в черный список сексуализированного насилия. NEWSru.co.il (рос.). 23 квітня 2024. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  90. ↑ Israel’s FM denounces UN chief for failing to include Hamas on sexual violence blacklist. The Times of Israel. 23 квітня 2024. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  91. ↑ House, The White (10 жовтня 2023). Remarks by President Biden on the Terrorist Attacks in Israel. The White House (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  92. ↑ а б Botbol, Amelie (5 грудня 2023). Israel-led UN special session condemns world silence on Hamas using rape as weapon of war. Times of Israel. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  93. ↑ Thorbecke, Catherine (4 грудня 2023). Sheryl Sandberg: Rape should never be used as an act of war | CNN Business. CNN (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  94. ↑ Matthew Miller, Department Spokesperson (4 грудня 2023). Department Press Briefing. United States Department of State (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  95. ↑ В канадском университете уволили сторонницу ХАМАСа, боровшуюся с сексуальным насилием. 9 канал (Ізраїль) (рос.). 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 24 квітня 2024. Процитовано 24 квітня 2024.
  96. ↑ Edelson, Daniel; York, New (19 листопада 2023). Women's advocate fired from Canadian university over Hamas rape denials. Ynetnews (англ.). Архів оригіналу за 24 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  97. ↑ Head of Canadian Sexual Assault Center Fired for Questioning Accounts of Hamas Raping Israeli Women. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  98. ↑ Yale paper apologizes for 'correction' on story about Hamas rape. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 3 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  99. ↑ Biden urges global condemnation of Hamas 'sexual violence'. France 24 (англ.). 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  100. ↑ Шерил Сандберг работает над документальным фильмом о сексуальных преступлениях ХАМАСа. Newsru.co.il (рос.). 7 лютого 2024.
  101. ↑ Brown, Hannah (28 квітня 2024). 'Screams Before Silence': New doc highlights Hamas's Oct. 7 sexual violence. The Jerusalem Post (англ.). Процитовано 2 травня 2024.
  102. ↑ Screams Before Silence (Motion picture) (англ.). 25 квітня 2024. Процитовано 2 травня 2024 — через YouTube.
  103. ↑ Weitzman, Elizabeth (27 квітня 2024). Screams Before Silence Review: Oct. 7 Rape Survivors Speak. TheWrap (англ.). Процитовано 2 червня 2024.
  104. ↑ ‘Screams Before Silence’: Sheryl Sandberg releases documentary on Hamas sex crimes on October 7. The Times of Israel. 26 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сексуальне_насильство_під_час_нападу_на_Ізраїль_7_жовтня