Селевк (син Антіоха VII)
Селевк | |
---|---|
дав.-гр. Σέλευκος | |
Діяльність | монарх |
Посада | Басилевс держави Селевкідівd |
Батько | Антіох VII Евергет |
Мати | Клеопатра Тея |
Брати, сестри | Антіох IX Кізікський |
Селевк (дав.-гр. Σέλευκος) — принц держави Селевкідів. Син басилевса Антіоха VII та Клеопатри Теї, повнорідний брат Антіоха IX. Після смерті батька, під час східного походу, на деякий час очолив державу, але був схоплений парфянами та перебував заручником. Існує популярна гіпотеза, яка ототожнює його з басилевсом Селевком V, сином Деметрія II.
Селевк був сином басилевса держави Селевкідів Антіоха VII та єгипетської принцеси Клеопатри Теї. У цьому ж шлюбі також народилися два хлопчики, яких звали Антіохами, та дві дівчинки — Лаодіки. Більшість з них, крім майбутнього басилевса Антіоха IX, померли в дитинстві від хвороб. Французький історик Огюст Буше-Леклерк зазначав, що у подружжя народилося досить багато дітей за недовге правління і припускав, що античний історик Євсевій Кесарійський міг змішати дітей Антіоха VII з дітьми Деметрія II від попереднього шлюбу. Зокрема дослідник припустив тотожність Селевка, сина Деметрія II з Селевком, сином Антіоха VII. Кріс Беннет зауважив, хоча ця версія прийнята більшістю дослідників, вона лише найпростіша з можливих[1][2].
Під час східного походу Антіоха VII, Селевк разом з сестрою перебував при його дворі. Після поразки Антіоха VII, Селевк з сестрою був схоплений парфянами та деякий час провів у полоні[3]. Це ґрунтується на свідченнях Посідонія у передачі Афінея Навкратійського, що якийсь цар Селевк воював з парфянами та потрапив у полон, де з ним поводилися по-царськи[4] та на свідченнях Євсевія Кесарійського про перебування у полоні Селевка, сина Антіоха VII. Однак ці інтерпретації не є загальновизнані. Наприкінці XIX сторіччя історики Персі Ґарднер[en] та Александр Каннінгем[en] висунули версію, що Посідоній розповідав про Селевка II Каллініка[5]. Кріс Беннет припускав, що Євсевій Кесарійський міг помилитися в імені й розповідав про Деметрія II, який дійсно довгий час провів у парфянському полоні[2].
- ↑ Bouché-Leclercq, 1913, p. 604.
- ↑ а б Bennett, 2010.
- ↑ Stähelin, 1921, Kol. 1245.
- ↑ Афіней, IV 153 a.
- ↑ Абакумов, 2014, с. 332—333.
- Аппіан. Сирійські справи // Історія Риму.
- Афіней. Бенкетуючі софісти.
- Юстин. Епітома твору Помпея Трога «Історія Філіппа».
- Абакумов А. А. Восточный поход Селевка 2-го: Был ли царь в плену у парфян? // Древнейшие государства Восточной Европы. 2012 год: Проблемы эллинизма и образования Боспорского царства : [рос.] / 331—342. — Москва : Отв. ред. тома А.В. Подосинов и О. Л. Габелко; отв. ред. сер. Е.А. Мельникова, 2014. — С. 331—342. — 400 с.
- Chris Bennett. Cleopatra Thea : [англ.] // The Egyptian Royal Genealogy Project[en]. — Tyndale house, 2010. — 28 November.
- Auguste Bouché-Leclercq. Histoire des Séleucides : [фр.]. — Paris : Scientia Verlag, 1913. — 485 p.
- John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — 818 p. — ISBN 9004107991.
- Felix Stähelin[de]. Seleukos 8 : [нім.] // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1921. — Bd. II A,1. — Kol. 1245.