Селіверстов Володимир В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Селіверстов.
Селіверстов Володимир В'ячеславович
Народження1 серпня 1973(1973-08-01) (51 рік)
Станки (Владимирська область), В'язниківський район, Владимирська область, РРФСР, СРСР
ПриналежністьРосія Росія
Рід військ Повітрянодесантні війська Російської Федерації
ОсвітаРязанське повітряно-десантне командне училище
Роки служби1992 — дотепер
Звання Генерал-майор
Війни / битви

Друга російсько-чеченська війна,
російсько-грузинська війна,

Російське вторгнення в Україну
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня з мечами орден Олександра Невського Орден Мужності Орден Мужності орден «За військові заслуги» медаль «За відвагу» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «Генерал армії Маргелов» медаль «За повернення Криму» Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»
CMNS: Селіверстов Володимир В'ячеславович у Вікісховищі

Володимир В'ячеславович Селіверстов (рос. Владимир Вячеславович Селивёрстов; 1 серпня 1973, Станки) — російський воєначальник, командир 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії (2021—2023), гвардії генерал-майор (2023). Герой Російської Федерації (2014).

Життєпис

[ред. | ред. код]

В 1990 році закінчив середню загальноосвітню школу, в 1992 році — Суздальський сільськогосподарський технікум. Будучи студентом займався в ДТСААФ, де проходив підстрибкову підготовку. Перший стрибок з парашутом здійснив 17 квітня 1991 року[1].

У Збройних силах Російської Федерації перебуває з 1992 року, коли був призваний на військову службу. Під час проходження служби сержант Володимир Селіверстов вступив до Рязанського вищого повітряно-десантного командного двічі Червонопрапорного училища імені генерала армії В. Ф. Маргелова, яке закінчив у 1997 році.

Проходив службу на командних посадах у підрозділах Повітряно-десантних військ РФ. У 1999 році проходив службу у складі контингенту миротворчих сил ООН у Косові. У 2010 році закінчив Загальновійськову академію Збройних Сил Російської Федерації.

Понад 17 років проходив службу в 45-му гвардійському окремому полку спеціального призначення, що дислокується у місті Кубинка Одинцовського району Московської області. Наприкінці 2014 року на базі полку було сформовано 45-ту окрему гвардійську бригаду спеціального призначення, в якій Селіверстов проходив службу на посаді заступника командира бригади[2].

Брав участь у бойових діях під час другої російсько-чеченської війни та російсько-грузинської війни 2008 року[3].

Указом Президента Російської Федерації від 25 грудня 2014 року «за мужність та героїзм, виявлені при виконанні військового обов'язку» гвардії підполковнику Селіверстову Володимиру В'ячеславовичу присвоєно звання Героя Російської Федерації з врученням медалі «Золота Зірка», розробляв і проводив окремі операції під час окупації Криму в лютому 2014 року та окупації Донбасу.[4]

У лютому 2018 року бува призначений командиром 331-го гвардійського парашутно-десантного полку 98-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії в Костромі[5]. На чолі полку гвардії полковник Володимир Селіверстов брав участь у Парадах Перемоги 9 травня 2018[6] та 9 травня 2019[7] років на Красній площі в Москві.

У 2019 році призначений заступником командира 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, що дислокується в Тулі[8].

З жовтня 2020 по липень 2021 року обіймав посаду командира 31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади в Ульяновську[3].

З липня 2021 року — тимчасово виконуючий обов'язки командира, а з 30 вересня 2021 року — командир 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії (Тула)[9].

Брав участь у російському вторгненні в Україну з лютого 2022 року. Зокрема, лютого по квітень 2022 року керував діями із захоплення Києва із західного напрямку. Військовослужбовці Тульської 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії під його керівництвом причетні до військових злочинів проти мирного населення в Бучі, Ірпіні та Гостомелі Київської області. У червні 2023 року Володимиру Селіверстову присвоєно звання генерал-майор[10][11].

15 липня 2023 року звільнений з посади міністром оборони РФ Сергій Шойгу. Причина усунення на даний момент невідома, але приводом для цього на думку дослідників став непоступливий характер комдива, який не звик мовчати при відстоюванні питань щодо свого особового складу. З січня 2023 року генерал-майор Селіверстов зі своєю дивізією безуспішно із численними проблемами виконував завдання на Бахмутському напрямі[11].

Ушанування

[ред. | ред. код]

Іменем Героя Росії Володимира Селіверстова названо Центр додаткової освіти дітей у місті В'язники Владимирської області[12].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Наталя. У шлюбі народилося двоє синів та донька. Старший син — курсант Рязанського ГВВСКУ[13], молодший — суворовець.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Настоящие мужчины плачут навзрыд»: о выборе, боли и мужестве российского офицера-десантника / «МК» в Туле, 2 августа 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
  2. ↑ Тихонов А. Бригада глубинной разведки. // «Красная Звезда». — 2015, 22 октября. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  3. ↑ а б Уколова К. Сплав мужества и профессионализма ведёт к победе. // Красная Звезда. — 2020, 9 декабря. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 9 грудня 2020. [Архівовано 2021-01-21 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Селиверстов Владимир Вячеславович / Селіверстов Володимир В'ячеславович / Seliverstov Vladimir Vyacheslavovich. «МИРОТВОРЕЦЬ» (рос.). Процитовано 17.07.2023.
  5. ↑ Уколова К. С таким полком — в огонь и в воду! // «Красная Звезда». — 2018, 28 сентября. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. [Архівовано 2019-05-30 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Начальник парадного расчета курсантов училища ВДВ рассказал об участии в параде Победы // ТВ «Звезда», 13.05.2018. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  7. ↑ Президент В. В. Путин и Герой России В. В. Селивёрстов на Красной площади 9 мая 2019 года.
  8. ↑ Жить и побеждать во имя Родины. // «Красная Звезда». — 2019. — 9 декабря (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  9. ↑ Тульские десантники отметили День ВДВ. // Тульские Новости. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
  10. ↑ Руководили захватом Киева. ГУР обнародовало личные данные трех военачальников РФ. LIGA (рос.). 14 квітня 2022. Процитовано 17 липня 2023.
  11. ↑ а б Шойгу уволил генерал-майора Владимира Селиверстова — ВЧК-ОГПУ и Z-каналы. istories.media. Процитовано 17 липня 2023.
  12. ↑ Детский центр в Вязниках получил имя Героя России. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  13. ↑ С таким командиром – и в огонь, и в воду! / Газета «Красная звезда», 9 декабря 2019. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 16 жовтня 2020. [Архівовано 2019-12-11 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Селіверстов_Володимир_В%27ячеславович&oldid=43731740