Семанишин Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семанишин Микола Олексійович
Народився1909(1909)
село Пійло, тепер Калуського району Івано-Франківської області
Помер1944(1944)
тепер Польща
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКомуністична партія Західної України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Семанишин.

Микола Олексійович Семанишин (1909(1909), село Пійло, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 1944, тепер Польща) — радянський діяч, підпільник КПЗУ, заступник голови Калуського райвиконкому, голова Войнилівського райвиконкому Станіславської області. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання від Станіславської області (у 1940—1944 роках).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в бідній селянській родині. З дванадцятирічного віку наймитував, працював на тартаці (лісопильному заводі) в місті Брошневі, на залізниці в місті Калуші.

Член Комуністичної партії Західної України (КПЗУ) з 1930 року. Мав партійний псевдонім Дільмас.

Один із організаторів страйку робітників копальні «ТЕСП» (у 1931), антивоєнної демонстрації трудівників Калуша і навколишніх сіл (у 1932 році). У 1933 році — секретар Калуського районного комітету КПЗУ.

За революційну діяльність неодноразово арештовувався польською владою і притягався до судової відповідальності. Сидів у в'язницях Станіслава, Стрия і Тарнова. У лютому 1938 року у зв'язку з амністією достроково звільнений, повернувся до міста Калуша.

Після захоплення Західної України Червоною армією у вересні 1939 року брав активну участь в написанні фальшивих доносів у НКВС на міську інтелігенцію, за що отримав посаду в радянських органах влади[1]. 22 жовтня 1939 року обраний депутатом Народних зборів Західної України.

З січня 1940 року — заступник голови виконавчого комітету Калуської районної ради депутатів трудящих Станіславської області, 24 березня 1940 року був «обраний» депутатом Верховної Ради Радянського Союзу. У 1941 році — голова виконавчого комітету Войнилівської районної ради депутатів трудящих Станіславської області.

Під час німецько-радянської війни евакуйований у східні райони СРСР, був задіяний у радянському партизанському русі. Із січня по травень 1944 року служив комісаром Тернопільського партизанського з'єднання імені Хрущова, яке діяло на території Волині, Білорусі та Польщі. Загинув у бою на польській території.

Іменем Миколи Семанишина 22.10.1957 була названа вулиця в місті Калуш, але 5.02.1991 вулиці повернена історична назва — Сівецька. Аналогічна історія з вулицею його імені в рідному селі — перейменована на вулицю Незалежності.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дрогомирецький О. П. Хто такі були Семанишин і Кохан, та чому комуністи називали їхніми іменами вулиці?
  2. ↑ 124 мешканці сіл Калуської громади голосували в інтернеті за перейменування вулиць

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Борці за возз'єднання — Львів, Каменяр, 1989 рік — с.276—277.
  • Радянська Україна: газета. — Станіслав, 1940 — березень.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Семанишин_Микола_Олексійович&oldid=43250549