Семанюк Василь Васильович
| Семанюк Василь Васильович | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 11 листопада 1979 Нижня Велесниця, Івано-Франківська область | |
| Смерть | 29 травня 2014 (34 роки) Слов'янськ, Донецька область (загинув у збитому терористами вертольоті) | |
| Поховання | Івано-Франківський меморіальний сквер | |
| Громадянство |  Україна | |
| Alma Mater | Галицька академія | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2000—2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ | спеціальна міліція | |
| Формування |  «Беркут»Спецрота міліції УМВС в Івано-Франківській області | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Васи́ль Васи́льович Семаню́к (*11 листопада 1979, с. Нижня Велесниця, Коломийський район, Івано-Франківська область, Українська РСР — †29 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український правоохоронець, спецпризначенець, старший лейтенант міліції.
Василь Семанюк народився 11 листопада 1979 року в селі Нижня Велесниця на Коломийщині, був середнім з трьох дітей у родині. Закінчив початкову школу села Нижня Велесниця, у 1996 році — загальноосвітню школу сусіднього села Виноград. Здобув професію «столяр з виробництва художніх меблів» у Вищому художньому професійному училищі № 3 міста Івано-Франківська. Опанував різьбу по дереву, про що мріяв з дитинства. Цей фах залишився його захопленням — чимало меблів у нього вдома він зробив власноруч.
З 16 грудня 1997 по 11 червня 1999 проходив строкову військову службу в Криму, у 1-ій окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, село Краснокам'янка (Феодосія-13). Брав участь у спільних навчаннях з морськими піхотинцями США, стрибав із парашутом, досконало оволодів зброєю, прийомами рукопашного бою, навичками виживання в екстремальних умовах. Після звільнення в запас обрав професію правоохоронця.
З жовтня 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Закінчив Чернівецьке училище професійної підготовки працівників міліції. 2001 року одружився.
В березні 2001 у званні старшого сержанта розпочав службу в окремій роті міліції швидкого реагування «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на посадах міліціонера і міліціонера-водія. У 2010 році заочно закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Галицька академія» міста Івано-Франківська, того ж року призначений на посаду інспектора — чергового чергової частини.
З березня 2014, після розформування «Беркута», — черговий чергової частини спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області. З квітня брав участь в антитерористичній операції на сході України.
29 травня 2014 року Василь Семанюк разом з іншими бійцями івано-франківської спецроти міліції мав повертатись із зони проведення АТО на відпочинок. Близько 12:30, гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого перебували прикарпатські правоохоронці, після злету з майданчику на горі Карачун, був обстріляний із лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК. Під час падіння вибухнули паливні баки. В результаті події загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, серед яких двоє членів екіпажу і генерал-майор Сергій Кульчицький, та шість представників спецпідрозділу МВС України з Прикарпаття: старші лейтенанти міліції Василь Семанюк і Петро Безпалько, старший прапорщик Володимир Шарабуряк, прапорщик Володимир Лисенчук, старший сержант Віктор Яков'як і старшина Петро Остап'юк. Вижив лише штурман екіпажу Олександр Макеєнко, який впав на дерева до падіння вертольоту[1][2][3][4].
1 червня в Івано-Франківську прощались із загиблими правоохоронцями, на громадянську панахиду прийшли кілька тисяч іванофранквців, весь особовий склад прикарпатської міліції, керівництво міста та області[5]. 2 червня Василя Семанюка, Петра Безпалька і Володимира Шарабуряка поховали на території Меморіального скверу міста Івано-Франківська неподалік від могили Героя Небесної сотні Романа Гурика[6].
У рідному селі залишились батьки Василь Прокопович та Оксана Дмитрівна, в Івано-Франківську — дружина Анна Мирославівна та 10-річна донька Анастасія.
20 червня 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[7].
- 14 листопада 2014 року на Донеччині поблизу Слов'янська було урочисто відкрито і освячено перший меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні — пам'ятний хрест, встановлений неподалік від місця, де впав збитий терористами вертоліт Мі-8МТ.[8]
- 16 лютого 2015 року в Івано-Франківську, в рамках програми «Івано-Франківськ — місто героїв», на фасаді ВХПТУ № 3, де навчався Василь Семанюк, відкрили анотаційну дошку на його честь[9].
- 11 листопада 2016 року в рідному селі Нижня Велесниця відкрили та освятили пам'ятний знак на честь Василя Семанюка[10].
- ↑ Офіційне повідомлення: терористи підбили гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України (інформація уточнюється). 29 травня 2014. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 20 липня 2017. [Архівовано 2014-05-29 у Archive.is]
- ↑ Під Слов'янськом терористи збили вертоліт: загинули 10 військових з генералом Кульчицьким // УНІАН. — 2014. — 29 травня.
- ↑ Терористи збили під Слов'янськом український вертоліт — загинули 14 військових на чолі з генералом // Щоденний Львів. — 2014. — 29 травня.
- ↑ Національна гвардія підтвердила загибель у збитому терористами вертольоті 12 силовиків // Щоденний Львів. — 2014. — 29 травня.
- ↑ Івано-Франківськ прощається із загиблими в Слов'янську військовими // Фіртка. — 2014. — 1 червня.
- ↑ Харків І. Чорний четвер / Іван Харків // Галицький кореспондент. — 2014. — 3 червня.
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Під Слов'янськом встановили пам'ятного хреста на місці загибелі екіпажу МІ-8 з генералом Кульчицьким // 5 канал. — 2014. — 15 листопада.
- ↑ На фасаді рідного училища відкрили анотаційну дошку загиблому в зоні АТО герою Василю Семанюку // Сайт «Івано-Франківськ — місто героїв», 17 лютого 2015
- ↑ Героєві АТО, який загинув на горі Карачун, спорудили пам'ятний знак у рідному селі. ВІДЕО // «Вікна», 17 листопада 2016
- Семанюк Василь Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Семанюк Василь Васильович // Український меморіал.
- Василь Семанюк // Сайт Івано-Франківськ — місто Героїв.
- Коваленко С. Прикарпаття оплакує своїх синів // Іменем закону. — 2014. — 5 червня.
- Ділик С. Заплаче мати не одна, заплаче Україна… // Іменем Закону. — 2014. — 5 червня.
- Федоляк І. Вони загинули за нас. «Вони захищали Україну, свої сім'ї і дбали про майбутнє» // Газета «День». — 2014. — 17 червня.
- Коваленко С. Про «беркутів», які не зрадили… // Цензор.нет. — 2016. — 18 вересня. (рос.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Старші лейтенанти (МВС)
- Народились 11 листопада
- Народились 1979
- Померли 29 травня
- Померли 2014
- Поховані в меморіальному сквері Івано-Франківська
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Коломийського району
- Українські міліціонери
- Випускники Галицької академії
- Померли у Слов'янську