Перейти до вмісту

Семеняк-Штангей Валентина Миколаївна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валентина Миколаївна Семеняк-Штангей
Валентина Семеняк-Штангей
ПсевдонімТальнівська, Колосок
Народилася5 листопада 1963(1963-11-05) (61 рік)
Тальне, Черкаська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство УРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменниця, журналістка
Alma materННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиЗолота медаль української журналістики (НСЖУ), медаль "Почесна відзнака" (НСПУ), Лицарська відзнака "Збережемо честь - здобудемо славу"
Преміїімені братів Богдана і Левка Лепких, обласна премія імені Богдана Лепкого, обласна премія імені Іванни Блажкевич
CMNS: Семеняк-Штангей Валентина Миколаївна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штангей (прізвище).

Валентина Миколаївна Семеняк-Штангей (нар. 5 листопада 1963, м. Тальне, Черкаської області) — українська письменниця, журналістка, фотохудожник. Член Національних спілок журналістів (1996) та письменників (2012) України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчила факультет журналістики Київського університету (1986, нині Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка).

Працювала кореспондентом газет «Наддніпрянська правда» (м. Херсон), «Вільне життя», «Тернопіль вечірній», «Ровесник» (м. Тернопіль), журналу «Родина» (м. Торонто, Канада). Позаштатним кореспондентом газет «Патріот України» та «Гарт» (м. Київ).

Від 2023 року є головою Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України[1].

Доробок

[ред. | ред. код]

Авторка книг

  • «Пригоди маленького люстерка» (1995),
  • «Чи легко бути мамою?» (2005),
  • «Світ, який люблю» (2006),
  • «Срібна пектораль» (2007),
  • «Спитай у свого Янгола» (2009),
  • «Сила ангельської пір'їни» (2010),
  • «Писана торба» (2012),
  • «Великі пригоди маленького люстерка» (2013),
  • «Хто загубив усмішку?» (2014),
  • «Булочка для… Бога» (2015),
  • «Об'явник» (роман, 2016),
  • «Бурмотійко і Даринка» (2017),
  • «Баба Сяба» (2018),
  • «Кой си изгуби усмивката?» (2018, болгарською мовою),
  • «На скрижалях Часу» (2019),
  • «Чапуня» (2020),
  • «Базяник» (2024)[джерело?].

Зібрала колекцію ляльок[2].

Персональні фотовиставки

[ред. | ред. код]
  • «Світ, який люблю» (2005, м. Ельблонг, Польща);
  • «Бхарата — територія Сонця» (2014, м. Тернопіль);
  • «Дорогами Балтії» (2015—2016, м. Тернопіль).
Дегустація книги. Шеф-кухарі – В.Семеняк-Штангрей, В.Дерій, З.Кіпибіда,
Бібліотека ЗУНУ, 22 грудня 2021 р.
З любов'ю і відкритим серцем до дітей, 22 грудня 2021 р.
Усі "почапали" фотографуватися з В.Семеняк-Штангей, 22 грудня 2021 р.
Колективне фото на пам'ять, 22 грудня 2021 р.
Оплески. Бурхливі. Вдячні і заслужені, 22 грудня 2021 р.
Радість спілкування з творчими людьми, 22 грудня 2021 р.
В.А.Дерій – науковець, закоханий в поезію, 22 грудня 2021 р.
З.Кіпибіда з гумором до всього у житті, 22 грудня 2021 р.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Премія імені Іванни Блажкевич за книгу «Спитай у свого Янгола» (2013).
  • Премія імені братів Богдана і Левка Лепких за літературну творчість (2015).[3]
  • Премія імені Богдана Лепкого за книгу «На скрижалях Часу» (2019)
  • Літературна премія «Благовіст» за низку книжок для дітей – «Як Боженка рятувала планету», «Бабусині секрети, або Де живе душа», «Казки бабусі Плахтійки», «Веселики та повітряна кулька» (2024)[4]
  • Відзнака літературного конкурсу гумору і сатири від Спілки українців Америки (м. Філадельфія, США, 1995).
  • Дипломантка літературного конкурсу 4-ї Міжнародної виставки-фестивалю «Православна Україна 2005» (м. Київ, 2005).
  • Переможниця всеукраїнського фотоконкурсу «Моя Україна» (2005, м. Київ)
  • Дипломантка ХІІІ літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска (2009, м. Турка, Львівська область).
  • Лауреат всеукраїнського конкурсу гумору та сатири ім. Миколи Лукаша (2010, м. Київ).
  • Переможниця всеукраїнського конкурсу «Глибини мови», «Усі ми родом з дитинства» та міжнародного конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2011, 2012 м. Хмельницький, м. Одеса).
  • Спецвідзнака «Вибір Генерального продюсера „1+1“» за найкращий кіносценарій у конкурсі «Коронація слова 2016», за «Проліскам сніг не страшний» (у співавторстві з Богданом Мельничуком) (2016).
  • Фіналістка номінації мала проза «Як тебе не любити...» («Коронація слова 2019») та - «TERRA інклюзія» («Коронація слова 2020»).
  • Переможець Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю імені Василя Скуратівського «До Василя!» у номінації «Книга для дітей» («Баба Сяба») — 2019.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Оксана Цвик (28 січня 2023). «Зміни будуть»: голова спілки письменників на Тернопільщині Валентина Семеняк. Суспільне Новини.
  2. ↑  Назбиране Колекція ляльок В. Семеляк Штангай на YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 29 липня.
  3. ↑ Сімейство лауреатів Лепких зростає // Свобода. — 2016. — № 8 (29 січ.). — С. 4. — (Вітаємо).
  4. ↑ Національна спілка письменників України оголошує лауреатів премії «Благовіст» за 2023-й рік. Українська літературна газета. 26 березня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Валентина Семеняк-Штангей - Дім книги, 08.08.2016 на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 17 серпня.
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Семеняк-Штангей_Валентина_Миколаївна&oldid=43202423