Семен Король

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Король
Народження 15 лютого 1892(1892-02-15)
с. Чернів
Смерть 1920(1920)
Тернопіль
Країна  УНР
Приналежність  Армія УНР
Війни / битви

Семен Король (15 лютого 1892, с. Чернiв, Івано-Франківська область — липень 1920, Тернопіль) — український розвідник Армії УНР, хорунжий Українських січових стрільців.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Із початком Першої світової війни вступив до лав Українських січових стрільців (УСС).

27 січня 1915 р. «за очайдушну відвагу», як командир однієї із таких розвідувально-диверсійних стеж УСС в Карпатах Семен Король був відзначений «Золотою медаллю хоробрості» — найвищою тогочасною відзнакою в Австро-угорській армії.

В наказі про нагородження записано: «Семен Король зістав відзначений великою золотою медалею хоробрости за повну посвяти, серед найбільшої небезпеки життя службу в таборі ворога. Честь, яка через заслугу того товариша спадає на стрілецтво і цілий український народ тим більша, що се взагалі досі другий випадок такого високого відзначення у цілім львівськім корпусі за час цілої війни».

Фактично Семен Король не просто став першим вояком УСС, який отримав це відзначення, а більш важливо — наочно проілюстрував вояцтву і командуванню усього армійського корпусу бойовий потенціал українського добровольчого Леґіону. Наразі Семен Король залишається єдиним відомим вояком УСС, що був відзначений найвищою австрійською солдатською медаллю за хоробрість.

У жовтні 1916 року отримав старшинський ступінь хорунжого та отримав під своє командування чету (взвод) УСС. З березня 1917 року комендант чети в 2-й сотні УСС.

Місія до Києва

[ред. | ред. код]

У 1917 Семен Король потрапляє до Києва, через лінію тодішнього Східного фронту Першої світової війни. Він або потрапив в російський полон, або — як розвідник — відбув до Києва для посилення українського руху. І був тут не першим галицьким активістом-студентом, хто так зробив.

Ще до війни в Київ відправилися для розгортання українського мілітарного руху студенти Іван Лизанівський та Юліан Охримович, співтворці перших гуртків Пласту у Львові. Саме вони вперше публічно підняли у Києві синьо-жовті прапори. Галицькі студенти-пластуни Семець, Лизанівський і Охримович у 1917 році в Києві стали активістами-лідерами найпопулярнішої в той час серед молоді Наднніпрянщини української партії — соціалістів-революціонерів (популярно званих «есерами»). До їхнього середовища приєднався і Семен Король.

Саме це середовище галичан 31 грудня 1917 року, зібрало «довірочні збори» галичан-студентів Українського Народного Університету в Києві. На тих зборах, після доповіді І. Лизанівського, утворено ініціативний комітет, який розпочав масову мобілізацію українського студентства Києва для збройного захисту УНР від російських окупантів. На других зборах студентів-галичан, які відбулись 3 січня 1918 в будинку Центральної Ради, прийнято ряд важливих рішень. Що «всі галичане-студенти Українського Народнього Університету обов'язані вступити в курінь січових стрільців». Там таки обрано Організаційний комітет із 7-ми людей. Головою Організаційного комітету Студентського куреня Січових стрільців обрано Семена Короля. Про це свідчить у своїх спогадах гімназист 2-ї української гімназії в Києві Левко Лукасевич. Він же засвідчив, що Семен Король був не просто організатором Студентського куреня, але й поїхав із 1-ю його сотнею під Крути.

Брав участь у Битві під Крутами 1918 року.

Вшанування Героїв Крут

[ред. | ред. код]

Після повернення української влади до Києва у березні 1918 року саме Семен Король організував тих, хто залишились живим під Крутами, для пошуку тіл загиблих побратимів. «Організаційний комітет, на чолі якого стояв студент С. Король, — згадував Левко Лукасевич, — післав кількох нас, що були в Києві, з завданням розшукати місце, де поховані забиті в бою та розстріляні полонені вояки Студентського куреня Січових Стрільців».

Саме зусилля Семена Короля дозволили перепоховати тіла Героїв Крут у Києві на Аскольдовій могилі.

Лише у кількох спогадах та документах щодо Крут згадується студент-галичанин «С. Король». Виявилось, що він був бойовим офіцером першої української добровольчої формації — Леґіону Українських січових стрільців (УСС).

Польський фронт

[ред. | ред. код]

Згодом опинився на польсько-українському фронті. Взимку 1918—1919 років він «перебув всю воєнну кампанію під Львовом». Тобто повернувся в Галичину і боровся в складі УГА проти польської окупації.

Загибель

[ред. | ред. код]

Під час наступу будьонівців на Польщу в липні 1920 року ув'язнений більшовиками у Тернополі, як симпатик «боротьбистів», тобто лівих українських есерів. І там таки розстріляний. Арешт та страта відбулись за особистим дорученням комуністичного діяча Володимира Затонського, який на час бою під Крутами очолював «міністерство освіти» фейково-більшовицької «УНР».

Місце поховання Семена Короля — невідоме.

Посилання

[ред. | ред. код]

Юзич Юрій. Герой-розвідник Семен Король // Українська Правда