Сен-П'єр-о-Ноннен

Сен-П'єр-о-Ноннен
Сен-П'єр-о-Ноннен
	49°06′54″ пн. ш. 6°10′10″ сх. д. / 49.115035° пн. ш. 6.169446° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Франція , Мец
Стиль	давньоримська архітектура
Єпархія	Дієцезія Меца
Стан	пам'ятка історії класифікованаd і пам'ятка історії класифікованаd
Адреса	rue de la Citadelle
Епонім	Петро
	Сен-П'єр-о-Ноннен (Франція)
	Сен-П'єр-о-Ноннен у Вікісховищі

Сен-П'єр-о-Ноннен (фр. L' église Saint-Pierre-aux-Nonnains) — церква у Меці, мала базиліка. Споруджена в IV столітті.

Історія

Церква Святого Петра є найстарішою зі збережених релігійних будівель Лотарингії, а, можливо, і всієї Франції. Будівля, як припускають, була споруджена галло-романськими майстрами в кінці IV століття як одне з приміщень терм. Пізніше вона входила в комплекс фортифікаційних споруд історичного Меца.^[2]

З VI по XVI століття Сен-П'єр-о-Ноннен була монастирською церквою однойменного бенедиктинського абатства. Побудована в ранньому романському стилі.

Новий неф був побудований в XI столітті. В XVI столітті будівля стала складом та залишалося ним аж до 1970-х років. Після реконструкції церква Сен-П'єр-о-Ноннен відкрита для концертів та виставок.^[3]

1909 року будівлі разом із залишкам абатства було присвоєно статус історичної пам'ятки^[4].

Галерея

Вид з боку руїн монастиря
Східний фасад
Східний фасад
Руїни монастиря XVI ст.
Північний фасад
Інтер'єр. Північна стіна

ЛІтература

François Heber-Suffrin, Saint-Pierre-Aux-Nonnains, dans Congrès archéologique de France. 149e session. Les Trois-Évêchés et l’ancien duché de Bar. 1991, p. 495-515, Société française d’archéologie, Paris, 1995.
Xavier Delestre, Saint-Pierre-aux-Nonnains. De l’époque romaine à l’époque gothique, Éditions Imprimerie Nationale (collection « Guides archéologiques de la France »), Paris, 1988 ISBN 2-11-081268-0.
R. Will, Étude archéologique et historique de Saint-Pierre-aux-Nonnains à Metz (Moselle), 1972.
Friedrich Oswald, Vorromanische Kirchenbauten, Katalog der Denkmäler bis zum Ausgang der Ottonen, coll, Zentralinstitut für Kunstgeschichte, Munich, 1967-1969, vol. 2, pages 214-215. ISBN 3-7913-1548-X
Friedrich Oswald, in K. Hauck, Frümittelalterliche Studien, Münster, 1967, vol. I, pages 156-169.
E. Knitterscheid, Trierer Zeitschrift, 1899, pages 194-216.

Див. також

Баптистерій Сен-Жан (Пуатьє) — також вважається найстарішою скаральною спорудою Франції^[5].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830
↑ Arsenal^{[недоступне посилання з червня 2019]}
↑ Xavier DeLeon (1988). Saint-Pierre-Aux-Nonnains: De l'époque romaine à l'époque gothique. Éditions Imprimerie Nationale (collection «Guides archéologiques de la France»). Paris. ISBN 2-11-081268-0
↑ Ancienne abbaye Saint-Pierre
↑ Nicola Williams и Virginie Boone The Loire. — Lonely Planet, 2002. — 304 p. — ISBN 1864503580

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q809830">[[:База_Меріме|base_Mérimée]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Міністерство_культури_Франції|ministère_de_la_Culture]],_1978.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q384602]][[d:Track:Q68471231]][[d:Track:Q809830]]</div>-1] а ^б ^в ^г base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830

[2] Arsenal^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[3] Xavier DeLeon (1988). Saint-Pierre-Aux-Nonnains: De l'époque romaine à l'époque gothique. Éditions Imprimerie Nationale (collection «Guides archéologiques de la France»). Paris. ISBN 2-11-081268-0

[4] Ancienne abbaye Saint-Pierre

[5] Nicola Williams и Virginie Boone The Loire. — Lonely Planet, 2002. — 304 p. — ISBN 1864503580

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]