Перейти до вмісту

Сербсько-лужицькі відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павле Юришич Штурм був сербським генералом сорбського походження

Серби, південнослов'янський народ, та сорби, західнослов'янський народ, за теоріями, могли мати спільне походження до періоду великого переселення народів через їх етнонім (серби, срби, серби).

Етнологія

[ред. | ред. код]

Серби називають себе сербами, сорби (серб. Lužički Srbi) — сербами або сербами. Сорби використовують термін «південні сорби» (Južni Serbja) для позначення сербів[1]

Дві етнічні групи можуть мати спільний етнонім через те, що вони були єдиною етнічною групою до 6-го століття.[2]

Генетичне дослідження сорбів показало, що вони мають найбільшу спорідненість з поляками, в той час як результати були порівняні з Сербією і Чорногорією через історичні гіпотези, які показали, що «Сорби найбільше відрізняються від сербів і чорногорців, що, ймовірно, відображає значну географічну відстань між двома популяціями».[3]

історія

[ред. | ред. код]

середньовічний

[ред. | ред. код]
Докладніше: White Serbia та Sorbs (tribe)

Згідно з «De Administrando Imperio» імператора Костянтина VII (950-ті роки), сербський князь (відомий в історіографії як Невідомий Архонт або Сербський Архонт) привів сербів з їхньої батьківщини, Білої Сербії, на Балкани за часів правління візантійського імператора Іраклія (610—641 рр.). У праці стверджується, що він був родоначальником першої сербської династії (відомої як Властимировичі), і що він помер ще до розселення болгар (680).[4]

Згідно з німецьким істориком Людвігом Альбрехтом Гебхарді (1735—1802), сербський архонт був сином Дервана, який був герцогом (dux) Сурбі, на схід від Заале[5] Цю теорію підтримував Мілош Мілоєвіч[6]а Реля Новаковіч включив можливість того, що вони були родичами, у свою роботу.[7]

Сучасний

[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни одним з найважливіших командирів сербської армії був Павло Юришич Штурм, сербський генерал, який, згідно з сербськими джерелами, мав сербське походження[8] проте в жодних сербських джерелах він не згадується. У 1944 році в Сербії було вбито сорбського письменника Юрія Чежку, який, як повідомляється, прямував до югославських партизанів[9] Він запровадив сучасну поезію в сербській літературі.[10]

Сербохорватські твори про лужицьких сербів

[ред. | ред. код]
  • Mitar S. Vlahović (1930). Lužički Srbi i njihova domovina. Društvo prijatelja Lužičkih Srba u Beogradu.
  • Mićo M. Cvijetić (1995). Lužički srbi i Jugosloveni: uzajamne literarne veze u periodici za književnost, nauku i kulturu : 1840-1918. Matica srpska.
  • Josip Milaković (1920). Lužički Srbi: predavanje u društvu za narodno prosjvećivanje. Zemaljska Štamparija.
  • Novak, Viktor (1927). Lužički Srbi u prošlosti i sadašnjosti.
  • Lužički srbi i njihov vođa, Dr. Arnošt Muka. Društvo prijatelja lužičkih srba. 1929.

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Welle. Lužički Srbi - njemački Slaveni protestantske vjere (Croatian) . Процитовано 6 грудня 2014.
  2. Tomasz Kamusella (15 січня 2009). The Politics of Language and Nationalism in Modern Central Europe. Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-230-55070-4. As explained above in detail, the Serbs and the Sorbs may share their ethnonym, because they had formed a single ethnic group, perhaps prior to the 6th century.
  3. Veeramah, KR; Tönjes, A; Kovacs, P; Gross, A; Wegmann, D; Geary, P; Gasperikova, D; Klimes, I; Scholz, M; Novembre, J; Stumvoll, M (2011). Genetic variation in the Sorbs of eastern Germany in the context of broader European genetic diversity. Eur J Hum Genet. 19 (9): 995—1001. doi:10.1038/ejhg.2011.65. PMC 3179365. PMID 21559053.
  4. Miloš Blagojević (2001). Državna uprava u srpskim srednjovekovnim zemljama. Službeni list SRJ. с. 14. ISBN 9788635504971.
  5. Sava S. Vujić, Bogdan M. Basarić (1998). Severni Srbi (ne)zaboravljeni narod. Beograd. с. 40.
  6. Miloš S. Milojević (1872). Odlomci Istorije Srba i srpskih jugoslavenskih zemalja u Turskoj i Austriji. U državnoj štampariji. с. 1.
  7. Relja Novaković (1977). Odakle su Sebl dos̆il na Balkansko poluostrvo. Istorijski institut. с. 337.
  8. Telegraf (20 вересня 2014). KO SU LUŽIČKI SRBI: Upoznajte našu neuništivu braću sa severa (FOTO) (VIDEO) (Serbian) . Процитовано 6 грудня 2014.
  9. Project Rastko. Lužički Srbi-Reč na književnoj večeri u Etnografskom muzeju u Beogradu, 1984 (Serbo-Croatian) . Процитовано 6 грудня 2014.
  1. Deutsche Welle. Lužički Srbi - njemački Slaveni protestantske vjere (Croatian) . Процитовано 6 грудня 2014.
  2. Tomasz Kamusella (15 січня 2009). The Politics of Language and Nationalism in Modern Central Europe. Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-230-55070-4. As explained above in detail, the Serbs and the Sorbs may share their ethnonym, because they had formed a single ethnic group, perhaps prior to the 6th century.
  3. Veeramah, KR; Tönjes, A; Kovacs, P; Gross, A; Wegmann, D; Geary, P; Gasperikova, D; Klimes, I; Scholz, M (2011). Genetic variation in the Sorbs of eastern Germany in the context of broader European genetic diversity. Eur J Hum Genet. 19 (9): 995—1001. doi:10.1038/ejhg.2011.65. PMC 3179365. PMID 21559053.
  4. Miloš Blagojević (2001). Državna uprava u srpskim srednjovekovnim zemljama. Službeni list SRJ. с. 14. ISBN 9788635504971.
  5. Sava S. Vujić, Bogdan M. Basarić (1998). Severni Srbi (ne)zaboravljeni narod. Beograd. с. 40.
  6. Miloš S. Milojević (1872). Odlomci Istorije Srba i srpskih jugoslavenskih zemalja u Turskoj i Austriji. U državnoj štampariji. с. 1.
  7. Relja Novaković (1977). Odakle su Sebl dos̆il na Balkansko poluostrvo. Istorijski institut. с. 337.
  8. Telegraf (20 вересня 2014). KO SU LUŽIČKI SRBI: Upoznajte našu neuništivu braću sa severa (FOTO) (VIDEO) (Serbian) . Процитовано 6 грудня 2014.
  9. Project Rastko. Lužički Srbi-Reč na književnoj večeri u Etnografskom muzeju u Beogradu, 1984 (Serbo-Croatian) . Процитовано 6 грудня 2014.
  10. Project Rastko. Lužički Srbi-Reč na književnoj večeri u Etnografskom muzeju u Beogradu, 1984 (Serbo-Croatian) . Процитовано 6 грудня 2014.