Перейти до вмісту

Сергєєв Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир Григорович Сергєєв
Народився5 березня 1914(1914-03-05)
Російська імперія Москва
Помер29 квітня 2009(2009-04-29) (95 років)
Харків, Україна Україна
ПохованняМіське кладовище № 2
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьросіянин
Місце проживанняУкраїна Україна, Харків
Діяльністьastronautical engineer
Відомий завдякиконструктор ракетної техніки
Alma materМосковський технічний університет зв'язку й інформатикиd (1940)
Науковий ступіньдоктор технічних наук
ЗакладХартрон
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоНАНУ
Посададепутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове званняQ60190791?, воєнтехнік 2 рангу і капітан
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Ленінська премія Державна премія СРСР
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Володи́мир Григо́рович Сергє́єв (рос. Владимир Григорьевич Сергеев, 5 березня 1914 р., Москва, Російська імперія — 29 квітня 2009 р.[1], Харків, Україна) — радянський конструктор ракетної техніки, двічі Герой Соціалістичної Праці (17.06.1961, 12.08.1976), лауреат Ленінської і Державної премій, доктор технічних наук, академік Національної академії наук України. Останні роки свого життя мешкав у Харкові, Почесний громадянин міста з 1999 року. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань. Член ЦК КПУ в 1976—1990 роках.

Під його керівництвом і за його безпосередньою участю були створені чотири покоління високоефективних систем управління бойових ракет-носіїв, космічних апаратів і ракетно-космічного комплексу «Буран».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. У 1930 р. закінчив 7 класів і вступив до ФЗУ електрозаводу в Москві. З лютого 1932 р. працював слюсарем на фабриці № 1 «Москвашвей».

У вересні 1934 р. вступив до Московського інституту інженерів зв'язку (зараз — Московський технічний університет зв'язку й інформатики), який закінчив у серпні 1940 р.

У вересні-листопаді 1939 р. проходив службу в Червоній Армії командиром взводу зв'язку, у листопаді 1939 — серпні 1940 рр. працював старшим техніком «Проектзв'язокбуду» Палацу Рад. З вересня 1940 по червень 1941 рр. — інженер контори зв'язку в місті Бологоє (рос. Бологое Калінінської області).

У червні 1941 р. мобілізований до Червоної Армії і призначений інженером відділу зв'язку штабу VIII армії. У листопаді призначений помічником начальника зв'язку з постачання 91-ї гвардійської стрілецької дивізії. З березня 1942 р. — начальник майстерні зв'язку гвардійської стрілецької дивізії, з листопада 1942 р. — помічник командира окремої роти зв'язку, із серпня 1943 р. — командир окремої роти зв'язку. Із серпня 1944 р. служив на посаді заступника командира 449-го окремого лінійного батальйону зв'язку, з лютого 1946 р. — командир батальйону. Із січня 1947 р. — офіцер із телеграфної і телефонної служби відділу зв'язку штабу 39-ї армії.

У березні 1947 р. був демобілізований, у червні того ж року прийшов до науково-дослідного інституту-885 Міністерства промисловості засобів зв'язку СРСР, де працював на посадах молодшого наукового співробітника, старшого інженера, керівника групи, начальника лабораторії, заступника начальника відділу, начальника лабораторій. Член КПРС з 1956 року. 1957 р. удостоєний Ленінської премії.

У 1960 р. призначений начальником — головним конструктором ОКБ-692 (Конструкторське бюро електроприладобудування). У 1961 р. був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

З 1978 до 1986 року — генеральний директор і головний конструктор НВО «Електроприлад» (зараз — «Хартрон»), із 1986 р. працював на підприємстві науковим консультантом.

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка В. Г. Сергєєву

Меморіальна дошка В. Г. Сергєєву була встановлена 21 серпня 2009 року в Харкові на будинку, в якому він жив, по вул. Сумська, 36/38. Барельєф із зображенням В. Г. Сергєєва виконаний із бронзи, а основа — із чорного граніту[2].

11 квітня 2014 року на честь 100-річного ювілею Національний банк України випустив пам'ятну монету.

Особисті відомості

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Двічі удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (17.06.1961, 12.08.1976), лауреат Ленінської премії (1957), Державної премії СРСР (1967) і Державної премії УРСР (1979), нагороджений п'ятьма орденами Леніна (17.06.1961, 26.07.1966, 1.03.1974, 12.08.1976, 5.03.1984), орденами Жовтневої революції (26.04.1971), орденом Вітчизняної війни І ступеня (29.09.1945), трьома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (13.03.1945, 30.04.1945, 6.04.1985), Червоної Зірки (1942), Трудового Червоного Прапора (26.06.1959), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (14.10.1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (24.02.1999), Ярослава Мудрого V ступеня (1.03.2004), дванадцятьма медалями.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Світлої пам'яті Сергєєва Володимира Григоровича[недоступне посилання]
  2. Меморіальна дошка конструкторові ракетної техніки В. Сергєєву встановлена в Харкові [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)