Перейти до вмісту

Сергій Фединяк

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

о. Сергій Фединяк, ЧСВВ
Народився26 серпня 1908(1908-08-26)
Бушковичі, Гміна Журавиця, Перемишльський повіт Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 жовтня 1985(1985-10-20) (77 років)
Гемтремк, Вейн, Мічиган, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняУкраїнський католицький цвинтар Святого Духаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польська Республіка
 Німецький Райх
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник, перекладач, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУкраїнський вільний університет
Папський східний інститут
Галузьпатристика
Науковий ступіньдоктор філософії і східних церковних наук
БатькоГригорій Фединяк
МатиПелагія Шумелда

Сергій Фединяк (хресне йм'я Степан; 26 серпня 1908, Бушковичі — 20 жовтня 1985, Гемтремк) — український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, доктор філософії і східних церковних наук, письменник, перекладач творів святого Василія Великого, педагог.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 серпня 1908 року в с. Бушковичі (нині Перемишльський повіт, Підкарпатського воєводства, Польща) в сім'ї Григорія Фединяка і його дружини Пелагії з дому Шумелда. 20 грудня 1926 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир. Перші обіти склав 29 січня 1928 року, а вічні — 22 грудня 1932 року. Навчався у василіянських студійних монастирях: в Крехові (І-й рік гуманістики), Лаврові (ІІ-й рік гуманістики і рік риторики в 1929–1930), Добромилі (два роки філософії в 1930–1932). У 1932–1933 роках був учителем церемоній, співу, грецької і латинської мов на новіціяті в Крехові. Богослов'я вивчав у Кристинополі (1933–1935) і Жовкві (1935–1936). 21 травня 1936 року отримав священничі свячення з рук єпископа Перемишльського Йосафата Коциловського[1].

Після свячень рік перебував у Кристинополі сотрудником на парафії і провідником Апостольства Молитви, а потім — соцієм магістра новіціяту в Крехові (1937–1939). На початку Другої світової війни виїхав до Німеччини, де у Мюнхені вивчав церковне право і педагогіку (1939–1940), опісля переїхав до Праги — там в Українському вільному університету вивчав філософію і в 1942 році захистив докторську дисертатцію «Поняття держави в Платона і Арістотеля»[2]. У лютому 1943 року повернувся до Галичини і став сотрудником на парафії при василіянському монастирі Пресвятої Тройці в Дрогобичі[3]. У 1944 році знову подався на Захід. За рік здобув бакалаврат зі східних церковних наук у Папському східному інституті в Римі. З 1947 році — в Канаді, професор для василіянських студентів у Мандері, потім у Глен-Кові (США). У 1951 році був магістром новіціяу в м. Давсон, потім душпастирем у Бінгемптоні та парохом у Бабилоні, штат Нью-Йорк (1952–1954). У 1954–1962 роках проживав у монастирі Христа Царя при Генеральній Курії в Римі. Упродовж 1954–1957 років вчився в Папському східному інституті, де 28 лютого 1957 року захистив докторат зі східних церковних наук в ділянці маріології («Mariologia apud Patres Cappadoces»)[4]. У 1954—1955 роках також був віце-ректором Української папської колегії святого Йосафата[5]. Належав до біблійної комісії ченців-василіян для опрацювання перекладу Святого Письма о. Івана Хоменка[6].

З 1962 року — в США. Духовних семінарії святого Йосафата у Вашингтоні (1963–1964), професор і духовник у Глен-Кові (1964–1966), сотрудник у Воррені і парох у Флінті (1966–1967), сотрудник у Нью-Йорку в храмі святого Юра (1968–1969), від 11 липня 1970 року в м. Гемтремк.

Помер 20 жовтня 1985 року в Гемтремку. Похований 23 жовтня 1985 року на українському католицькому цвинтарі Святого Духа у Кампбелл-Голл (Гемптонбурґ, округ Оранж, штат Нью-Йорк)[7].

Твори

[ред. | ред. код]

Був знавцем життя і творів святого Василія Великого. Здійснив переклади на українську мову найважливіших його творів та творів інших східних отців. Здійснив паломництва до Каппадокії, батьківщини святого Василія та на гору Афон і написав окремі спогади про цю подорож.

Переклади

[ред. | ред. код]

Інші публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [Некрологи] о. Сергій Степан Фединяк // Василіянський Вісник… — С. 109.
  2. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 313.
  3. ↑ [Некрологи] о. Сергій Степан Фединяк // Василіянський Вісник… — С. 110.
  4. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 308.
  5. ↑ Мудрий С. Нарис історії Української Папської Колегії св. Йосафата в Римі [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Рим 1984. — С. 194.
  6. ↑ Біблія. Переклад о. Івана (Хоменка) PDF, DjVU, DOC, HTM - Завантажити повну Українську Біблію - Українська Біблія онлайн переклад Хоменка. ukrbible.at.ua. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020. 
  7. ↑ [Некрологи] о. Сергій Степан Фединяк // Василіянський Вісник… — С. 111.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • [Некрологи] о. Сергій Степан Фединяк // Василіянський Вісник, ч. 17 за 1984—1985 роки. — Рим 1985. — С. 109—111.
  • Квітка на могилу св. п. о. Сергія Фединяка, ЧСВВ // Світло, лютий 1986. — С. 69-70.
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сергій_Фединяк&oldid=37952042