Сергієнко Ігор Володимирович

Сергієнко Ігор Володимирович
Сергієнко Ігор Володимирович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	22 травня 1984 ; Сновськ, Сновський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	22 вересня 2014 (30 років); Київ, Україна; (від бойових поранень)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	41 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве (2014);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сергієнко.

Ігор Володи́мирович Сергіє́нко (22 травня 1984(19840522), м. Сновськ, Чернігівська область — 22 вересня 2014, м. Київ) — солдат, кулеметник стрілецької роти 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 22 травня 1984 року в тодішньому місті Щорс. Згодом родина перебралась до Городні, де, в 2001-му році, закінчив загальноосвітню школу № 2.

У 2001—2002 роках проходив строкову службу в лавах ЗСУ водієм бронетранспортера в смт Десна, в 169 навчальному центрі Збройних сил України.

Мобілізований 15 травня 2014 року Городнянським районним військовим комісаріатом. Служив кулеметником 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2» (військова частина польова пошта В3137). Учасник Антитерористичної операції на сході України з 2014 року.

14 вересня 2014 року отримав тяжке поранення під час бою біля міста Дебальцеве Донецької області. Помер 22 вересня 2014 року в Головному військово-медичному клінічному центрі у Києві.

Похований на цвинтарі в Городні 24 вересня 2014 року. Самотніми залишились дружина та донька^[1].

Нагороди та вшанування

Дошка пам'яті Ігоря Сергієнка, Романа Нітченка та Олександра Найдьона

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

18 квітня 2019 року — орденом «За мужність» III ступеня^[2].
8 травня 2015 року на будівлі Городнянської загальноосвітньої школи № 2 встановлена меморіальна дошка^[3] та встановлено пам'ятний знак на міській Алеї Героїв^[4].
30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» ^[5].

Джерела

Указ Президента України від 18 квітня 2019 року № 149/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
Сергієнко Ігор Володимирович [Архівовано 7 лютого 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

↑ Солдат Сергієнко Ігор Володимирович
↑ Сергієнко Ігор Володимирович. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
↑ Герої Сіверського краю. Т.1, стор. 233 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
↑ У Городні відкрито Алею Героїв. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Солдат Сергієнко Ігор Володимирович

[2] Сергієнко Ігор Володимирович. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.

[3] Герої Сіверського краю. Т.1, стор. 233 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.

[4] У Городні відкрито Алею Героїв. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.

[5] На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]