Серпоквітка Флотова
| Серпоквітка Флотова | |
|---|---|
_3812.JPG)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
| Клас: | Jungermanniopsida |
| Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
| Родина: | Землекелихові (Geocalycaceae) |
| Рід: | Серпоквітка (Harpanthus) |
| Вид: | H. flotovianus
|
| Біноміальна назва | |
| Harpanthus flotovianus (Nees) Nees
| |
Серпоквітка Флотова (Harpanthus flotovianus) — вид печіночників родини землекелихових (Geocalycaceae)[1].
Поширення[ред. | ред. код]
Батьківщиною є Європа (у т. ч. Ісландія й Шпіцберген), Азія, Північна Америка (у т. ч. Гренландія)[2].
Вид живе в бідних вапном, але багатих основами, багатих світлом, вологих місцях на ґрунті з перегноєм, піском або гравієм, на торфі, на сильно забруднених скелях або, рідше, на вологій, гнилій деревині. Це весняні луки, береги струмків, мокрі узбіччя та насипи.
Характеристика[ред. | ред. код]
Утворює світло- чи жовто-зелені, іноді від світло-коричневого до червонуватого кольору, губчасті і часто досить високі галявинки чи спорадично росте серед інших мохів. Сланкі чи прямовисні рослини мають довжину до 8 сантиметрів і ширину до 3 міліметрів. Округле листя яйцеподібної форми з коротким краєм на кінчику або розділене на дві тупі, рідко загострені частки з коротким серпоподібним розрізом. Нижнє листя приблизно вдвічі коротше за бокові листки, зазвичай від яйцювато-ланцетних до ланцетних або рідко дволопатеві. Основа листа виступає зі стебла, а кінчик листа загнутий до стебла. Клітини листя мають тонкі стінки і мають розміри від 20 до 30 на 28-40 мікрометрів у центрі листа. У кожній клітині є приблизно від 4 до 8 круглих або овальних масляних тілець. Вид дводомний. Спорогони зустрічаються дуже рідко. Живці або не задокументовані, або дуже рідкісні. Поширення, ймовірно, відбувається переважно через фрагменти листя та пагонів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Harpanthus flotovianus. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 03.02.2024.
- ↑ Harpanthus flotovianus. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 03.02.2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.
|