Перейти до вмісту

Сечовипускання

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Процес сечовипускання чоловіка з відведеною за голівку члена крайньою плоттю

Сечовипуска́ння, сечови́ділення (розм. дзюрення) — процес виведення сечі з організму (з сечового міхура) людини й тварини[1].

Фізіологічні особливості сечовипускання

[ред. | ред. код]

Сечовипускання — спинномозковий рефлекс, що регулюється вищими мозковими центрами.

Акт сечовиділення реалізується завдяки тому, що еферентні імпульси зі спінального центру по парасимпатичних нервових волокнах досягають сечового міхура і сечовипускного каналу, одночасно забезпечуючи скорочення гладких м'язів стінки сечового міхура і розслаблення двох сфінктерів — шийки сечового міхура і сечовипускного каналу.

Під час акту сечовипускання м'язи промежини й зовнішній сфінктер уретри розслабляються, детрузор скорочується і сеча виштовхується з уретри. Механізм довільного сечовипускання до кінця не з'ясований. Насамперед розслаблюються м'язи тазового дна. М'язи промежини й зовнішній сфінктер уретри можуть довільно скорочуватись, запобігаючи проходженню сечі по уретрі або перериваючи акт сечовипускання, якщо він почався.

Інтеграція рефлексу відбувається в крижових сегментах спинного мозку. У дорослої людини об'єм рідини в сечовому міхурі, що запускає цей рефлекс, становить близько 200…300 мл. Симпатичні нерви сечового міхура не беруть участі в акті сечовипускання, але ініціюють скорочення детрузора, що запобігає потраплянню сперми в сечовий міхур під час еякуляції. Поріг рефлексу сечовипускання, подібно до всіх рефлексів розтягу, залежить від реципрокної діяльності збуджувальних та гальмівних центрів у стовбурі головного мозку.

Частота сечовипускання у людини в нормі становить 3–4 рази на добу. Часте сечовипускання є наслідком споживання великої кількості рідини, а також запалення сечовивідних шляхів.

Способи

[ред. | ред. код]

Через різне розташування сечівника у тілі самці й самиці тварин, чоловіки та жінки часто використовують різні способи сечовипускання.

Чоловіче сечовипускання

[ред. | ред. код]

Більшість чоловіків надають перевагу сечовипусканню стоячи, коли інші — сидячи або навприсядки. Чоловікам старшого віку зі збільшеною простатою сечовипускання сидячи може облегшити процес, а у здорових чоловіків не було виявлено різниці в можливості до сечовипускання.[2] Чоловікам рекомендується зсовувати крайню плоть з голівки члена (хоча б до моменту, коли вона вже не покриває отвір сечівника) для сечовипускання, щоб зменшити ризик інфекцій.[3]

Жіноче сечовипускання

[ред. | ред. код]
Жінка проводить сечовипускання у пісуар (можливо призначений для чоловіків) стоячи, припіднявши спідницю, відводячи трусики у бік рукою і трішки нахиливши тулуб назад
Процес сечовипускання жінки у пісуар стоячи

Переважно жінки проводять сечовипускання сидячи або навприсядки, проте сечовипускання стоячи й навіть в одязі також є можливим у жінок.[4] Для більшої керованості й потужності струменя стоячи жінці потрібно розвести малі статеві губи пальцями, (також, деколи, задля запобігання розбризкування сечі може знадобитись легке переміщення малих статевих губ пальцями угору — в сторону голівки клітора) щоб вони не заважали руху сечі, і надалі пальцями можна скеровувати струмінь, також керованості може сприяти нахил тулуба назад.[4] Такий спосіб сечовипускання є звичним для жінок у різних регіонах Африки[5][6] і Лаосу[7]. Геродот описав подібний звичай у стародавньому Єгипті.[8] Іншим способом сечовипускання стоячи для жінок є використання певних, призначених для полегшення цієї цілі, засобів.[9]

У мистецтві

[ред. | ред. код]

У мистецтві часто можна зустріти образ «пісяючий хлопчик» або «Маннекен Піс», що зображає хлопчика в момент сечовипускання.

Фонтан «Пісяючий хлопчик» у Брюсселі

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови. — Київ, 2005.
  2. ↑ de Jong, Ype; Pinckaers, Johannes Henricus Francisca Maria; ten Brinck, Robin Marco; Lycklama à Nijeholt, Augustinus Aizo Beent; Dekkers, Olaf Matthijs (22 липня 2014). Urinating Standing versus Sitting: Position Is of Influence in Men with Prostate Enlargement. A Systematic Review and Meta-Analysis. PLoS ONE. Т. 9, № 7. с. e101320. doi:10.1371/journal.pone.0101320. ISSN 1932-6203. PMC 4106761. PMID 25051345. Процитовано 21 листопада 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ A Woman's Guide on How to Pee Standing. youngmenshealthsite.org. 22 липня 2022. Процитовано 21 листопада 2022.
  4. ↑ а б A Woman's Guide on How to Pee Standing. web.archive.org. 4 червня 2003. Архів оригіналу за 4 червня 2003. Процитовано 21 листопада 2022.
  5. ↑ Courtesy Laughs in the Ivory Coast | Travel Blog. www.travelblog.org. Процитовано 21 листопада 2022.
  6. ↑ Women Standing and Men Squatting to Pee - A Personal Story (Mobile Version). web.archive.org. 29 липня 2013. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 21 листопада 2022. [Архівовано 2013-07-29 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Road to Hanoi | Travel Blog. www.travelblog.org. Процитовано 21 листопада 2022.
  8. ↑ Rothstein, Edward (10 грудня 2007). Herodotus Now: ‘Omnivorous Curiosity’ and Double Vision. The New York Times (Англійська) . The New York Times.
  9. ↑ Women Can 'Go' Like Men Now! - Baltimore News, Weather, Breaking News | WMAR-TV. web.archive.org. 11 жовтня 2009. Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 21 листопада 2022. [Архівовано 2009-10-11 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття з фізіології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сечовипускання
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сечовипускання&oldid=43836448