Перейти до вмісту

Сивак Віктор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сивак Віктор Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження13 серпня 1992(1992-08-13)
Україна Сокаль, Львівська область
Смерть19 червня 2014(2014-06-19) (21 рік)
Україна Закітне, Донецька область
(загиблий у бою)
ПохованняСокаль
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterОНПУ
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 24 ОМБр РР ШБ
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Олекса́ндрович Си́вак (нар. 13 серпня 1992(19920813), м. Сокаль, Львівська область, Україна — пом. 19 червня 2014, с. Закітне, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, розвідник, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1992 року у м. Сокаль на Львівщині. 2009 року закінчив Сокальську гімназію імені Олега Романіва. Захоплювався історією, багато читав, займався спортом. 2013 здобув вищу освіту (бакалавр) в Одеському національному політехнічному університеті. Але вирішив стати військовим і в січні 2014 вступив на військову службу за контрактом.

Солдат, розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998, м. Яворів.

З весни 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

19 червня 2014, в ході військової операції зі звільнення від терористів населених пунктів у Лиманському районі (на той час — Краснолиманський район), знищення блокпостів противника біля смт Ямпіль та взяття під контроль мосту через Сіверський Донець, бронегрупа розвідувальної роти потрапила у засідку на підході до села Закітне. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але у цей момент бойовики із засідки відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. Бій тривав 3 години, загинули командир 1-го механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідроти капітан Степан Воробець, командир відділення старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один з них — важко поранений[1][2][3].

23 червня в Сокалі на вулиці Героїв УПА відбулося врочисте прощання із загиблим Героєм. Похований на новому міському цвинтарі.

Залишились батьки Мар'яна Миколаївна та Олександр Васильович.

Нагороди та вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У бою під Ямполем загинуло семеро військових 24 бригади, яка дислокується в Яворові [Архівовано 2017-10-07 у Wayback Machine.] // Львівська ОДА, 20 червня 2014
  2. Бої за Ямпіль та Закотне — приклади мужності героїв «Залізної» бригади // Сайт Міністерства оборони України, 21 червня 2016
  3. Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  4. Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. На Сокальській гімназії встановили меморіальні дошки загиблим у АТО бійцям [Архівовано 2017-10-07 у Wayback Machine.] // ZIK (інформаційна агенція), 10 грудня 2014
  6. На місці бою з'явився обеліск // Сайт Міністерства оборони України, 24 червня 2015
  7. На Донеччині з ініціативи місцевої громади відкрито пам'ятник сімом воїнам 24 окремої механізованої бригади // Сайт Міністерства оборони України, 20 червня 2017
  8. 64 Герої стали почесними громадянами Сокальської громади

Джерела

[ред. | ред. код]