Перейти до вмісту

Сивак Оксана Василівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сивак.
Оксана Василівна Сивак
Народився7 травня 1974(1974-05-07) (50 років)
село Галузинці Хмельницький район Хмельницька область Українська РСР, СРСР 
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьлікар, медичний експерт, експерт з фізичної реабілітації та психічного здоров'я
Alma materНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця
Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Оксана Василівна Сивак (нар. 7 травня 1974, Галузинці, Хмельницька область) — українська громадська діячка, організаторка галузі охорони здоров'я України, лікарка, (2018-2023) директорка Міжнародного інституту післядипломної освіти[1], радниця Міністра у справах ветеранів України[2], заступниця Міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції[3], директорка Українського інституту травматерапії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Оксана Сивак народилася 7 травня 1974 в селі Галузинці Хмельницької області. 1993-1999 навчалася у Національному медичному університеті О. О. Богомольця за спеціальністю лікар.

Навчалася на інтернатурі у Національному медичному університеті О. О. Богомольця на інтернатурі за спеціальністю акушерство та гінекологія, з 1999 по 2001 рік, де отримала кваліфікацію лікар акушер-гінеколог.

2019—2020 навчалася у Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика за спеціальністю онкологія.

Також навчалася у Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика за спеціальністю фізична та реабілітаційна медицина з 2020 по 2021 рік.

У Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика здобула кваліфікацію Магістр за спеціальністю публічне управління та адміністрування в період з 2021 по 2022 рік.

2001—2017 працювала лікарем в КМКЛ № 1, Центр репродуктивної медицини, м. Київ.

2016—2017 Заступник Міністра охорони здоров'я з питань європейської інтеграції.[4]

2021—2023 Заступник директора в ДНП Національний інститут раку,[5] де відповідала за реабілітацію та інноваційні методи лікування.

Працювала на посаді директора ТОВ «Міжнародний інститут післядипломної освіти» в період з 2018 року по грудень 2023 року.

З 2020 року по теперішній час — чен Правління ГО «Асоціація психологічного консультування та травмтатерапії».

З 2023 року увійшла до Наглядової ради Українського ветеранського фонду як нова членкиня.[6]

Заступник Міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції з 2023 по 2024 рік.

У 2024 році в Україні створено перший Український інститут травматерапії, директором якого стала Оксана Сивак.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Заміжня, виховує 2 дітей. Чоловік — Олексій Сивак.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2014—2016 роках була Головою Правління громадської організації «Ініціатива E+»;

У 2020 році разом з Ольгою Запорожець заснувала громадську організацію «Асоціація психологічного консультування та травматерапії».

Інша діяльність

[ред. | ред. код]

Була одним з керівників Медичної служби Майдану під час Революції Гідності та з того часу і по сьогодні активно займається волонтерською діяльністю.[7]

У 2015 році згуртувала та очолила команду експертів у сфері фізичної та реабілітаційної медицини, яка впродовж 5 років працювала над створенням моделі сучасної системи реабілітації в охороні здоров'я. Була членом робочої групи щодо підготовки законодавчих змін у цій сфері. Як результат, в 2020 році парламентом був прийнятий Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я».[8]

У 2017 році за підтримки Посольства Чеської республіки в Україні створила відділення фізичної реабілітації[9] при Київській обласній клінічній лікарні.[10]

У 2023 році залучила фінансування Благодійний фонд «Запорука» та колектив і відкрила перше реабілітаційне відділення при онкологічному медичному закладі в Національному інституті раку.[11]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден княгині Ольги III ступеня[12]
  • «Подяка за визначні досягнення та сумлінну працю», Верховна Рада, Україна, червень 2022 року.
  • «Подяка за мужність та професійну самовідданість, виявлені під час Революції гідності (листопад 2013-лютий 2014 років)» від Київського Міського Голови, В.Кличка, № 91640 від 20 лютого 2015 р.
  • «Подяка за вагомі досягнення у сфері діяльності та сумлінну працю», наказ МОЗ України № 64-КМ, травень 2015 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Міжнародний інститут післядипломної освіти.
  2. ↑ Міністерство у справах ветеранів України. [Архівовано 2019-02-01 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Розпорядження КМУ від 14 грудня 2023 року №1137-р.
  4. ↑ Розпорядження КМУ від 31 серпня 2016 р. № 618-р. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 14 грудня 2023.
  5. ↑ Національний інститут раку. Керівництво.
  6. ↑ Оксана Сивак – нова членкиня Наглядової ради УВФ.
  7. ↑ Матеріал LB "Рятівники героїв".
  8. ↑ Закон України про реабілітацію у сфері охорони здоров'я від 03.12.2020.
  9. ↑ Відділення реабілітації хворих з наслідками неврологічних захворювань і травм.
  10. ↑ Укрінформ.У Київській обласній лікарні відкрили реабілітаційний центр.
  11. ↑ Матеріал ДМ "БФ «Запорука» скерував майже три мільйони гривень на створення відділення реабілітації в НІР".
  12. ↑ Указ президента України №126/2015 від 6 березня 2015 року.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сивак_Оксана_Василівна