Сивенький Тарас Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сивенький Тарас Богданович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження10 березня 1996(1996-03-10)
Львів, Україна
Смерть13 листопада 2023(2023-11-13) (27 років)
Бахмутський район, Донецька область, Україна
(загинув під час виконання бойового завдання)
ПохованняЛичаківський військовий цвинтар (Марсове поле)
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональний університет «Львівська політехніка»
ПсевдоСивий
Військова служба
Роки служби2022—2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Сухопутні війська
Формування
 45 ОАБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Срібний хрест»
Почесний нагрудний знак «Срібний хрест»
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
CMNS: Сивенький Тарас Богданович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сивенький.

Тара́с Богда́нович Сиве́нький («Сивий»,10 березня 1996, м. Львів — 13 листопада 2023, поблизу м. Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область.)— інженер-конструктор, доброволець, старший лейтенант, командир артилерійської батареї 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача «Сталевий хрест», нагрудним знаком «Срібний хрест», орденом «За мужність» ІІІ ступеня[1], орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Тарас Сивенький народився 10 березня 1996 р. у місті Львові. З дитинства був активною дитиною[3], багато читав та цікавився історією. З 1 класу по 2 клас займався бальними танцями, далі навчався живопису у «Львівській дитячій школі народного мистецтва» протягом 4 років, а з 10-ти річного віку захопився бігом. Здобув базову середньої освіту у Ліцеї № 93 ЛМР. З 2011 року навчався в «Львівському фаховому коледжі спорту» на відділенні легкої атлетики за запрошенням заслуженого тренера України Михайла Сташківа в якого тренувався з 12-ти років. В анкеті вступника зазначив «люблю змагатися, адже життя як бігова доріжка, на якій чимало всього вчишся»[4]. Був неодноразовим переможцем Львівської області у змаганнях з бігу на 800 метрів серед юніорів, змагався й на дистанціях 1000 та 1500 метрів.

Після навчання в коледжі вступив до Національного університету «Львівська політехніка» на кафедру технології машинобудування (зараз кафедра робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування — РІТМ), випускником якої є його батько, спеціальність"Інженерна механіка" де навчався з 2013 по 2018 роки. Доцент кафедри РІТМ Ігор Юрчишин: 

Тарас був відповідальний. Традиційна для багатьох студентів легковажність не була йому притаманна. Був серйозний і наполегливий. Не прагнув легких оцінок, не думав про мінімальні бали. Завжди казав: "Хочу мати ту оцінку, на яку заслуговую. І ніколи не було такого, щоб він хоча б колись захотів скористатись тим, що я приятелюю з його батьком. Ще під час навчання почав працювати за фахом, де програмував системи ЧПК, а це високий пілотаж у нашій інженерії[5].

Доцент кафедри РІТМ Ярослав Кусий, яккий був керівником магістерської кваліфікаційної роботи Тараса Сивенького: 

Був цілеспрямованою людиною, завжди мав свою думку, конструктивно обстоював свої переконання, був лідером у групі й добре вчився. Під час підготовки його магістерської роботи я мав позитивні враження від нашої співпраці, від того, як Тарас готувався. А коли він приходив до мене на консультацію, то його телефон розривався від робочих питань. Вже тоді він був і технологом, і конструктором у відділі постачання.

У 2017 році завершив військову підготовку у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Працював інженером-конструктором у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Biscotti" та Науково-виробничому підприємстві «Спаринг-Віст Центр».

Бойовий шлях

[ред. | ред. код]

У перші години пономаштабного вторгнення Тарас Сивенький разом з батьком Богданом добровольцями пішли на захист Батьківщини. Тарас вступив до лав 45-ї окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, а його батько — 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Влітку 2023 року в інтерв’ю Radio UA Chicago (єдине україномовне радіо, яке виходить щоденно у США), Тарас сказав: 

До війська я потрапив в 9:00 ранку 24 лютого 2022 року як тільки почалася війна. Дивлюся, що завдавано ракетного удару по всій Україні. Я взяв рюкзак на спину і поїхав у воєнкомат[6].

Ще на початку свого бойового шляху, 13 березня 2022 року, Тарас пережив атаку на Яворівський військовий полігон, в якій загинуло 64 людини. 12 квітня 2022 року Тарасу Сивенькому було присвоєне офіцерське звання "лейтенант", 13 травня 2023 року — "старший лейтенант". Під час бойових дій у 2022 році як командир взводу брав участь у обороні Криворіжжя, звільнення Херсонщини та Харківщини, а у 2023 — Харківщини та Донеччини. За час служби опанував стрільбу на американській 155-мм гаубиці M777 та радянській 100-мм протитанковій гарматі МТ-12.

У своїх спогадах журналістка Radio Chicago UA Христина Луцик згадує: 

Вперше Тараса на фронті я зустріла о 6:00 на огорнутих густим туманом позиціях в районі Бахмута. Бійці відпочивали після зміни під акомпанемент гуркоту артилерії. “Інтерв’ю тобі дасть Тарас, він тут старший”, – сказав командир, який привіз мене до хлопців.  Коли чуєш фразу “він тут старший”, то в голові одразу виникає образ трохи сивого чоловіка з шрамами на обличчі. Яким було моє здивування, коли до нас з  машини вийшов зовсім молодий та красивий хлопець [7].

Військовий Роман Бурко, який служив з Тарасом в одному дивізіоні, згадує: 

“Він був відважним, цілеспрямованим та розумним офіцером. А ще — дуже вмотивованим, завжди йшов на найскладніші завдання. Такі офіцери — приклад для солдатів”[8].

За 5 днів до початку повномаштабного вторгнення, Тарас Сивенький на одному онлайн форумі на питання "Якщо завтра війна?" написав пророчі для себе та України слова: 

...Я не бачу майбутнього в якому я гуляю з філіжанкою кави на площі ринок і дивлюсь на триколор що висить на ратуші. У той час скоріш за все загине , виїде за кордон чи буде поранено багато мої родичів , друзів і просто співвічизників. Будуть зруйновані долі мільйонів людей, сотні тисяч репресованих посаджених в тюрму та закатованих. Не розумію як можна буде спокійно прийняти те що станеться і жити з цим. ” Я не побачу загибелі своєї Батьківщини, бо помру в останньому окопі захищаючи її ” – залишається тільки вірити що ця крилата фраза залишиться тільки крилатою і найгірші сценарії та прогнози не справдяться. Буду вірити у краще але готуватися до гіршого. Слава Україні![9]

Прощання із Тарасом відбулося 18 листопада 2023 року у Львові. Похований на Марсовому Полі, що на Личаківському кладовищі[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (20 грудня 2023, посмертно) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України.
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (10 листопада 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • Почесна відзнака 45 окремої артилеріської бригади (1 листопада 2023) — за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службовиї обов'язків, за мужність та відвагу, проявленні під час виконання бойового завдання, високі показники в бойовій підготовці, збереження життя та здоров'я військовослужбовців 45 окремої артилерійської бригади.
  • Відзнака голови ради оборони м. Кривого Рогу нагрудним знаком «За захист Криворіжжя» (08 вересня 2023) — за особисту мужність, героїзм, патрітизм, самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України
  • Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест» (21 серпня 2023) — за особистий внесок у справу розбудови і розвитку Збройних Сил України, успішне виконання бойових завдань.
  • Нагрудний знак «Орден Петра Сагайдачного» II ступеня (07 липня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» (30 жовтня 2022) — за вправне командування та виконання бойових завдань

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №747/2023.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №825/2023.
  3. ↑ Назавжди 27 років: життя та бойовий шлях добровольця зі Львова Тараса Сивенького. Еспресо TV. 29 грудня 2023. Архів оригіналу за 29 лютого 2024. Процитовано 13 серпня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  4. ↑ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02R41idGoXmea8BH5wPfgDH29Vh29BNaVS1SMZt9GKHqQxq4niZ3jKHf3knLKY5i1rl&id=100057403122017
  5. ↑ https://lpnu.ua/taras-syvenkyi
  6. ↑ На фронті загинув молодий офіцер на позивний "Сивий" | воєнкор Христина Луцик. YouTube. Radio UA Chicago. 20 листопада 2023. Процитовано 13 серпня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ https://networkua.com/taras-syvenkyj-ya-ne-pobachu-zagybeli-svoyeyi-batkivshhyny-bo-pomru-v-ostannomu-okopi-zahyshhayuchy-yiyi/
  8. ↑ https://expres.online/zhittevi-istorii/na-fronti-polig-starshiy-leytenant-taras-sivenkiy-taki-ofitseri-priklad-dlya-soldativ
  9. ↑ https://xn--n1aa2ab.com/question/якщо-завтра-війна-2/
  10. ↑ https://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/299201-zavtra-lviv-poproshchaietsia-iz-zakhysnykamy-tarasom-syvenkym-ivanom-ravlinkom-ta-andriiem-pylypivym

11.https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=250258541486184&id=100095061190352

12. https://sykhiv.media/my-hotily-v-osoblyvyj-sposib-vshanuvaty-yihnyu-pamyat-dyrektorka-shkoly-%E2%84%9693-pro-aleyu-pamyati-prysvyachenu-vypusknykam/[1]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ “Ми хотіли в особливий спосіб вшанувати їхню пам'ять”, - директорка школи №93 про алею пам’яті присвячену випускникам • Сихів Медіа. Сихів Медіа (укр.). 5 липня 2024. Процитовано 10 жовтня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сивенький_Тарас_Богданович