Сивков Григорій Флегонтович

Сивков Григорій Флегонтович
Народження	10 лютого 1921(1921-02-10) Мартиново
Смерть	20 листопада 2009(2009-11-20) (88 років) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Штурмова авіація
Освіта	Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського (1952)
Роки служби	1939–1986
Звання	Генерал-майор авіації
Формування	210-й штурмовий авіаційний полк
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Белграда»

Сивко́в Григо́рій Флего́нтович (нар. 10 лютого 1921 — пом. 20 листопада 2009) — радянський військовий льотчик-штурмовик, Двічі Герої Радянського Союзу (1944, 1945), генерал-майор-інженер (1975), генерал-майор авіації — 1984.

Біографія

Народився 10 лютого 1921 року в селі Мартиново Кунгурського району Пермського краю в селянській родині. Росіянин.

У 1935 році закінчив неповну середню школу в селі Киласово Кунгурського району, у 1939 році — Пермський авіаційний технікум. Працював техніком на Пермському авіамоторобудівному заводі. Навчався в Пермському аероклубі.

До лав РСЧА призваний у вересні 1939 року. У 1940 році закінчив Пермську військову авіаційну школу льотчиків. Проходив службу в авіаційних частинах Київського та Одеського військових округів.

Учасник німецько-радянської війни. З грудня 1941 року — льотчик 210-го ближньобомбардувального авіаційного полку, з травня 1942 року — командир авіаланки, заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї, штурман 210-го штурмового авіаційного полку. Воював на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому та 3-му Українському фронтах. Брав участь в оборонних боях на Донбасі, Кавказі, визволенні Кубані, Криму, Південної України, Молдови, на території Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщигни, Австрії.

За роки війни здійснив 247 бойових вильоти на бомбардувальниках Су-2 та штурмовиках Іл-2. П'ять разів був підбитий, проте кожного разу здійснював вдалі вимушені посадки.

Після війни продовжував військову службу в стройових частинах ВПС в Центральній групі військ на території Австрії.

У 1952 році закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського.

У 1952–1953 роках — льотчик-випробувач Державного Червонопрапорного науково-дослідного інституту ВПС СРСР. Провів низку випробувальних робіт на реактивному винищувачі МіГ-15, штурмовику Іл-10, гелікоптері Мі-1.

У 1956 році закінчив ад'юнктуру при ВВІА ім. Н. Є. Жуковського, захистив кандидатську дисертацію. Очолював лабораторію, був викладачем, старшим викладачем цієї ж академії. З грудня 1972 року — начальник кафедри безпеки польотів ВВІА ім. Н. Є. Жуковського.

У січні 1986 року генерал-майор авіації Г. Ф. Сивкоа вийшов у запас. Мешкав у Москві. Працював старшим науковим співробітником ВВІА ім. Н. Є. Жуковського.

Помер 20 листопада 2009 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Родина

У червні 1945 року Г. Ф. Сивков одружився з К. В. Рябовою (1921–1974), Героєм Радянського Союзу.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за мужність і героїзм, виявлені в боях, старший лейтенант Сивков Григорій Флегонтович удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2187).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року майор Сивков Григорій Флегонтович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 76/II).

Нагороджений орденом Леніна (4.02.1944), орденом Жовтневої революції (21.02.1978), трьома орденами Червоного Прапора (9.09.1942, 27.04.1943, 14.02.1945), орденом Олександра Невського (30.09.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (17.06.1943, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки (26.10.1955) й медалями.

Почесний громадянин міста Перм (1973).

Твори

• Сивков Г. Ф. Готовность номер один. — М.: «Советская Россия», 1973. (рос.)
• Сивков Г. Ф. Готовность номер один: шестьдесят лет спустя. — М., Жуковский: Кучково поле, 2006. ISBN 5-86090-197-6

Пам'ять

Бронзове погруддя Героя було встановлено в рідному селі Мартиново (нині перенесене). Його ім'ям названо вулицю в селі Киласово.

Джерела та література

• Поїздник І. І., Руденко Н. М. Сивков Григорій Флегонтович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 549. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Посилання

• Біографія Г. Ф. Сивкова на сайті «Герои страны» (рос.)