Сиволап Петро Спиридонович
| Петро Спиридонович Сиволап | ||||
|---|---|---|---|---|
 Петро Сиволап | ||||
| Псевдонім | С. Петров | |||
| Народився | 25 грудня 1928 Полонисте, Голованівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер | 28 травня 2022 року Київ, Україна | |||
| Поховання | КиївПівденне кладовище (Віта-Поштова) | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | Письменник, поет, журналіст. | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка  | |||
| Роки активності | 1943—2021 | |||
| Напрямок | поет-гуморист, поет-сатирик, лірик. | |||
| Жанр | гумореска, поема. | |||
| Magnum opus | "Калинова Ятрань". | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди | Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 | |||
| Премії | Двічі Лауреат журналу Перець. | |||
|
| ||||
Народився у великій селянській родині на Кіровоградщині, на річці Ятрань. Змалечку тяжів до навчання.
Підчас німецької окупації України - активний учасник партизанського руху, партизанський зв'язківець і розвідник, учасник бойових дій, поранений,Інвалід ВВВ 2-ї групи. Після війни вирішує продовжити освіту.
Освіта та робота
Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.
Разом з Дмитром Павличком був членом Літературного клубу Університету.
Після закінчення ВНЗ направлений на роботу в органи державної безпеки, був суддею у м.Чортків Тернопільської області УРСР.
З 1960 року на журналістській роботі. Зокрема,тривалий час обіймав посаду відповідального секретаря обласної газети «Кіровоградська правда».
Творчість та нагороди
Двічі Лауреат премії центрального гумористичного журналу "Перець".
Автор гумористичних збірок
- "Душа і ноги" (1984),
- "Баранячий фасад" (1989),
- "Етикетка для колгот" (1994).
Побачили світ й прекрасні ліричні збірки Петра Сиволапа, в яких він оспівує свою малу батьківщину, степову Кіровоградщину.
- "Калинова Ятрань",
- "Запах хрону",
- "Голос серця" - похвала і гімн рідному краю, велична і, подекуди, сумна ода українському народові.
Працював у Раді Ветеранів ВВВ, виховував чьотирьох правнуків.
Помер вдома, у Києві, на 94 році життя.
Похований на Південному кладовищі у Києві.
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
