Очікує на перевірку

Сивілла Берг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сивілла Берг
нім. Sibylle Berg
Народився2 червня 1962(1962-06-02)[1][2][…] (62 роки)
Веймар, Ерфурт, НДР[4]
Країна Швейцарія[4]
 НДР
 Німеччина[4][5]
Діяльністьписьменниця, драматургиня, викладачка університету, колумніст, політична діячка, письменниця-романістка
Alma materГамбурзький університет і Accademia Teatro Dimitrid
Жанрп'єса
Magnum opusDer Mann schläftd
Нагороди
Сайт: sibylleberg.com
CMNS: Сивілла Берг у Вікісховищі

Сивілла Берг, Сивілла Берґ (нім. Sibylle Berg; нар. 2 червня 1962[6], Ваймар) — німецька і швейцарська письменниця, драматург.

Твори Сивілли Берг перекладено 34 мовами,[7]

Біографія

[ред. | ред. код]

Сивілла Берг народилася 1962 року[6]в родині професора музики та бібліотекарки у місті Ваймарі.[8][9][10] Батьки розлучилися, коли Сивіллі було 5 років. Внаслідок алкоголізму матері, Сивілла Берг декілька років жила в далеких родичів, обоє були професорами музики.[11] З 10 до 20 років Сивілла Берг знову жила з матір'ю.[12]

Після школи Сивілла Берг вивчилася на лялькарку лялькового театру. 1984 року подала документи на ви'їзд з НДР, через що втратила роботу в ляльковому театрі в Наумбурзі.[12] Через три місяці[12] вона одержала дозвіл на виїзд і переїхала до ФРН.[13] ПІд час перебування Сивілли Берг в таборі для переселенців у Західному Берліні її мати покінчила життя самогубством.[12][11]

Берг залишила Берлін, щоб пройти тримісячні курси в театральній школі «Scuola Teatro Dimitri» в Тічино. Повернувшись до Німеччини, вона вивчала в Гамбурзькому університеті океанологію та політологію.[14][11] Паралельно підробляла на різних роботах (зокрема, як садівниця, прибиральниця, секретарка, робоча сила на заміну). У цей час вона почала писати.[12] Вона дописувала для часописів на різноманітні теми. 1992 року потрапила в автокатастрофу; внаслідок аварії їй довелося багато разів оперувати обличчя.[15]

1996 року вона переїхала в Цюрих, який, який за власним зізнанням, є її улюбленим містом.[16][17]. S

2004 року Сивілла Берг вийшла заміж[18][19] й відтоді живе в Цюриху і в Тель-Авіві, де познайомилася зі своїм чоловіком.[20] 2012 року вона одержала швейцарське громадянство.[18]

Творчість

[ред. | ред. код]

Перший роман Сивілли Берг «Кілька людей шукають щастя і сміються до смерті» був опублікований 1997 року у видавництві Реклам-Лейпциг,[21] після того, як авторка одержала відмови від 50 видавництв.[12] Цей перший роман виявився дуже успішним: було продано більше ста тисяч примірників. Згодом Сивілла Берг вже публікувала романи у різних престижних видавництвах. 2009 року у видавництві Carl Hanser Verlag був опублікований її роман «Чоловік спить» (Der Mann schläft), 2012 року з'явився роман «Дуже дякую за життя» (Vielen Dank für das Leben), а 2015 року — роман «Той день, коли моя жінка знайшла чоловіка» (Der Tag, als meine Frau einen Mann fand).[7]

2019 року видавництво Kiepenheuer & Witsch опублікувало роман Сивілли Берг під назвою GRM — Brainfuck, який став найуспішнішим з усіх попередніх.[22] Роман присвячений «проблемній» молоді Великої Британії, його назва відсилає до піджанру молодіжної гіп-гоп музики «Грайм». Для того, щоб зібрати матеріал для свого роману, авторка більше року провела у так званих соціально-проблемних районах Великої Британії, спілкуючись з юними представниками напівкримінального та відверто кримінального світу. Роман є своєрідною антиутопією про близьке майбутнє, в якому можна впізнати багато рис сьогодення: масове стеження за допомогою нових цифрових технологій, брутальні наслідки неолібералізму, безвихідь та брак перспектив для найнижчих верств населення.

Твори

[ред. | ред. код]

Проза

[ред. | ред. код]
  • Кілька людей шукають щастя і сміються до смерті / Ein paar Leute suchen das Glück und lachen sich tot. Roman. Reclam, Leipzig 1997; Reclam, Stuttgart 2015, ISBN 978-3-15-020410-8.
  • Sex II. Roman. Reclam, Leipzig 1998; Reclam, Stuttgart 2009, ISBN 978-3-15-021665-1.
  • Amerika. Roman. Hoffmann und Campe, Hamburg 1999; Goldmann, München 2001, ISBN 3-442-44848-4
  • Золото / Gold. Hoffmann und Campe, Hamburg 2000; erw. Taschenbuchausgabe: Kiepenheuer & Witsch, Köln 2002, ISBN 3-462-03098-1.
  • Неприємне спочатку. Чоловічі історії / Das Unerfreuliche zuerst. Herrengeschichten. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2001, ISBN 3-462-03037-X.
  • Добрий кінець /Ende gut. Roman. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2004; Rowohlt Verlag, Reinbek 2005, ISBN 3-499-23858-6.[23]
  • Чи я вже розповідала тобі. Казка для всіх / Habe ich dir eigentlich schon erzählt… — Ein Märchen für alle. Illustriert von Rita Ackermann und Andro Wekua. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2006, ISBN 3-462-03735-8.
  • Поїздка / Die Fahrt. Roman. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2007; Rowohlt, Reinbek 2009, ISBN 978-3-499-24775-0.
  • Чоловік спить / Der Mann schläft. Roman. Carl Hanser Verlag, München 2009; dtv, München 2011, ISBN 978-3-423-14002-7.
  • Дякую за життя / Vielen Dank für das Leben. Roman. Hanser, München 2012; dtv, München 2014, ISBN 978-3-423-14341-7.
  • І як тільки я це витримую? / Wie halte ich das nur alles aus? Fragen Sie Frau Sibylle. Hanser, München 2013; dtv, München 2015, ISBN 978-3-423-14406-3.
  • Той день, коли моя жінка знайшла чоловіка / Der Tag, als meine Frau einen Mann fand. Hanser, München 2015; dtv, München 2016, ISBN 978-3-423-14534-3.[24]
  • Чудові роки / Wunderbare Jahre. Als wir noch die Welt bereisten. Hanser, München 2016, ISBN 978-3-446-25408-4.
  • GRM. Brainfuck. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2019, ISBN 978-3-462-05143-8.
  • Nerds retten die Welt. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2020, ISBN 3-462-05460-0.
  • RCE. #RemoteCodeExecution. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2022, ISBN 978-3-462-00164-8.
  • Мій досить дивний друг Вальтер. S. Fischer Verlage, Berlin 2024, ISBN 978-3-7373-7257-2.

П'єси

[ред. | ред. код]
  • Ein paar Leute suchen das Glück und lachen sich tot. UA: Theater Rampe in Stuttgart, 14. Juli 1999; Regie: Eva Hosemann
  • Helges Leben, UA: Schauspielhaus Bochum, 21. Oktober 2000; Regie: Niklaus Helbling Bearbeitung für Musiktheater: Musik von Karola Obermüller und Mark Moebius. UA: Stadttheater Bielefeld, 31. Mai 2009, Regie: Florian Lutz, Juliane Scherf
  • Hund, Frau, Mann, (inspiriert durch die Erzählung Liebe pur von Yael Hedaya), UA: Theater Rampe Stuttgart, 29. September 2001; Regie: Stephan Bruckmeier
  • Herr Mautz, UA: Theater Oberhausen, 9. März 2002, Regie: Klaus Weise (für Hauptdarsteller Rolf Mautz geschrieben)
  • Schau, da geht die Sonne unter, UA: Schauspielhaus Bochum, 22. März 2003; Regie: Niklaus Helbling
  • Das wird schon. Nie mehr Lieben! UA: Schauspielhaus Bochum, 2. Oktober 2004; Regie: Niklaus Helbling
  • Wünsch dir was. Broadwaytaugliches Musical von Frau Berg (Musik: Markus Schönholzer), UA: Schauspielhaus Zürich, 29. September 2006; Regie: Niklaus Helbling Buchausgabe in: Vier Stücke (mit Helges Leben, Schau, da geht die Sonne unter und Das wird schon). Reclam, Stuttgart 2008, ISBN 978-3-15-020168-8.
  • Habe ich dir eigentlich schon erzählt…. Ein Märchen für alle, bearbeitet von Andreas Erdmann, UA: Deutsches Theater Göttingen, 2. Oktober 2007; Regie: Katja Fillmann
  • Von denen, die überleben (vierteiliger Abend; Sibylle Bergs Anteil bestand aus einem Text zu den Skulpturen von Jon Pylypchuk) UA: Schauspielhaus Zürich, 17. September 2008; Regie: Niklaus Helbling
  • Die goldenen letzten Jahre, UA: Theater Bonn, 18. Februar 2009; Regie: Shirin Khodadadian
  • Nur Nachts, UA: Burgtheater Wien (Kasino), 26. Februar 2010; Regie: Niklaus Helbling
  • Hauptsache Arbeit! UA: Staatstheater Stuttgart, 20. März 2010; Regie: Hasko Weber
  • Missionen der Schönheit, UA: Staatstheater Stuttgart, 30. September 2010; Regie: Hasko Weber
  • Lasst euch überraschen! Ein Weihnachtsstück, UA: Theater Bonn, 3. Dezember 2010; Regie: Maaike van Langen
  • Die Damen warten, UA: Theater Bonn, 15. Dezember 2012; Regie: Klaus Weise.
  • Angst reist mit, UA: Staatstheater Stuttgart, 23. März 2013; Regie: Hasko Weber, Sibylle Berg
  • Es sagt mir nichts, das sogenannte Draußen = Und jetzt: Die Welt!, UA: Maxim Gorki Theater, Berlin, 23. November 2013; Regie: Sebastian Nübling.[57]
  • Viel gut essen, von Frau Berg, UA: Halle Kalk des Schauspiel Köln, 18. Oktober 2014; Regie: Rafael Sanchez.[58]
  • Mein ziemlich seltsamer Freund Walter, UA: Consol Theater Gelsenkirchen, 9. November 2014; Regie: Andrea Kramer
  • Und dann kam Mirna, UA: Maxim Gorki Theater, Berlin, 24. September 2015, Regie: Sebastian Nübling.[59] — ausgezeichnet als «beste Berliner und Potsdamer Aufführung des Jahres 2015» mit dem Friedrich-Luft-Preis
  • How to Sell a Murder House. Ein getanztes Immobilienportfolio, UA: Theater am Neumarkt Zürich, 8. Oktober 2015; Regie: Sibylle Berg.[60][61][62]
  • Nach uns das All oder Das innere Team kennt keine Pause, UA: Maxim Gorki Theater, Berlin, 15. September 2017; Regie: Sebastian Nübling
  • Wonderland Ave., UA: Schauspiel Köln, 8. Juni 2018; Regie: Ersan Mondtag
  • Hass-Triptychon — Wege aus der Krise, UA: Wiener Festwochen, 24. Mai 2019; Regie: Ersan Mondtag
  • У садах / In den Gärten, 16 листопада 2019 Театр Базеля (режисер: Мілош Лоліч) (2019)
  • І звісно, світ зник разом зі мною / Und sicher ist mit mir die Welt verschwunden, 24 жовтня 2020 р. Театр імені Максима Горького, Берлін. Режисер: Себастьян Нюблінг (2020)
  • GRM Brainfuck (за мотивами однойменного роману 2019 року). Мюзикл". 2 липня 2021 р. Світова прем'єра в Театрі світу. Режисер: Себастьян Нюблінг. Монтаж: Сібілль Берґ (2021)
  • "GRM Brainfuck" (за мотивами однойменного роману 2019 року). Мюзикл". Прем'єра 10 вересня 2021 року в театрі "Талія". Режисер: Себастьян Нюблінг. Монтаж: Сібілль Берґ (2021)
  • Може бути тільки краще / Es kann doch nur noch besser werden. 21 вересня 2023 року прем'єра в Берлінському ансамблі. Режисер: Макс Ліндеманн.
  • RCE #RemoteCodeExecution, за адресою: Берлінський ансамбль, 25. Квітень 2024 року. Режисер: Кей Воґес.
  • Тото або Дякую за це життя (за мотивами роману 2012 року «Дякую за це життя»). Прем'єра 24 жовтня 2024 року у Віденському Бургтеатрі. Режисер: Ерсан Мондтаґ

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2000: Літературна премія Марбурга за роман "Америка
  • 2006/2007: Стипендія Фонду Лендіса та Ґіра[25]
  • 2008: Премія Вольфґанґа Кеппена[26]
  • 2012: Премія міста Цюрих[27]
  • 2014: Вистава року за версією журналу "Theater heute" за "Es sagt mir nichts, das so genannte Draußen" ("Так званий зовнішній світ для мене нічого не означає")[28]
  • 2015: Премія Фрідріха Люфта за виставу "А потім прийшла Мірна" ("Und dann kam Mirna")[29]
  • 2016: Вистави з призом глядацьких симпатій. Mülheimer Theatertage NRW за "Und dann kam Mirna" (А потім прийшла Мірна[30]
  • 2016: Драматургічна премія імені Ельзи Ласкер-Шюлер[31]

2017: Премія міста Цюрих[27] * 2017: Премія міста Цюрих[27]

Радіоп'єси

[ред. | ред. код]
  • Sex II, Hörspiel, Regie: Stefan Hardt mit Inga Busch und Beate Jensen (SWR). 2000
  • Ein paar Leute suchen das Glück und lachen sich tot, Hörspiel, Regie: Beate Andres. Sprecher: Sophie Rois, Dagmar Sitte, Christian Berkel u. a. (NDR/HR), veröffentlicht DHV München 2003, ISBN 978-3-89940-157-8
  • Ende gut, Hörspiel, Regie: Claudia Johanna Leist, Komposition: Caspar Brötzmann mit der Autorin (WDR). 2005
  • Das wird schon. Nie mehr lieben!, Hörspiel, Bearbeitung: Wolfgang Stahl, Regie: Sven Stricker, mit Leslie Malton, Stefanie Stappenbeck, Daniela Ziegler, Andreas Fröhlich (NDR) Hörspiel des Monats Juli 2006.
  • Hongkong Airport 23.45, WDR 2007, 73 Min. Regie: Claudia Johanna Leist
  • Der Mann schläft, Bearbeitung und Regie: Leonhard Koppelmann, Erstausstrahlung am 12. Mai 2010 im NDR
  • Und jetzt: Die Welt! Oder: Es sagt mir nichts, das sogenannte Draußen. Hörspiel, Regie: Stefan Kanis, mit Marina Frenk (MDR) 2015.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Kritisches Lexikon der Gegenwartsliteratur / Hrsg.: H. L. Arnold, H. Korte — 1978.
  4. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  5. ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  6. ↑ а б Öffentliche Beurkundung der Gründung der Bergwerk GmbH vom 16. Juni 1998 durch das Notariat Zürich (Altstadt).
  7. ↑ а б Sibylle Berg hanser-literaturverlage.de
  8. ↑ Sibylle Berg [Архівовано 2019-05-07 у Wayback Machine.], kiwi-verlag.de
  9. ↑ sibylleberg.com, Homepage der Autorin
  10. ↑ Berg in der Rheinischen Post, rp-online.de
  11. ↑ а б в Fritz von Klinggräff, Schriftstellerin Sibylle Berg im Interview über Weimar. Thüringer Allgemeine, 12. August 2012, zuletzt abgerufen am 12. Oktober 2015.
  12. ↑ а б в г д е Daniel Schreiber: Mit dem Leben davongekommen. Porträt in: Cicero, Juli 2012, S. 100—103 (Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  13. ↑ В інтерв'ю для газети Neuen Zürcher Zeitung за 2006 рік вона схарактеризувала НДР, як «цю холодну, сіру срану країну» («dieses kalte, graue Drecksland»): «Wohlstand entspannt auch», NZZ, 24. Dezember 2006
  14. ↑ Interview mit Sibylle Berg, Musikexpress, 29. April 2016, abgerufen am 19. Mai 2016.
  15. ↑ «Wohlstand entspannt auch», NZZ, 24. Dezember 2006
  16. ↑ Zueri macht nass. EM-Stadtporträt von Sibylle Berg, Spiegel online, 17. Juni 2008.
  17. ↑ Seit 16 Jahren lebt sie in Zürich, der Stadt, in der sie schon immer wohnen wollte […] In diese Stadt habe sie sich verliebt, als sie zum ersten Mal in die Schweiz kam, damals gerade aus der DDR geflüchtet. in: Mit dem Leben davongekommen. Porträt von Daniel Schreiber in der Zeitschrift Cicero, Juli 2012, S. 100—103 Архівна копія на сайті Wayback Machine. bei cicero.de
  18. ↑ а б Fritz von Klinggräff: Schriftstellerin Sibylle Berg im Interview über Weimar. Interview in: Thüringer Allgemeine, 18. August 2012.
  19. ↑ «Вже вісім років вона одружена з м'язистим, лисим чоловіком, з яким познайомилася в Тель-Авіві, її другій батьківщині». (Seit acht Jahren ist sie mit einem muskulösen Glatzkopf verheiratet, den sie in Tel Aviv, ihrer Zweitheimat, kennengelernt hat.) in: Mit dem Leben davongekommen. Porträt von Daniel Schreiber in der Zeitschrift Cicero, Juli 2012, S. 100—103 Архівна копія на сайті Wayback Machine., cicero.de
  20. ↑ Sybille Berg: Mein kleines unruhiges Zweitland, Frankfurter Allgemeine Zeitung, 19. September 2004, abgerufen am 19. Mai 2016.
  21. ↑ Berg, Sibylle: Ein paar Leute suchen das Glück und lachen sich tot [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.], reclam.de
  22. ↑ »GRM«: Vergriffen, aber die nächste Auflage kommt (de-DE) (вид. Buchreport). 23 квітня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |hrsg= (довідка)
  23. ↑ Stephan Maus: Sibylle Berg: «Ende gut». [Архівовано 9 лютого 2007 у Wayback Machine.] In: Süddeutsche Zeitung, 14. Februar 2005. (Rezension)
  24. ↑ Neuer Roman von Sibylle Berg — Die Liebe in den Zeiten der Pornografie. Rezension von Ursula März im Deutschlandradio Kultur vom 3. Februar 2015, abgerufen am 6. Februar 2015
  25. ↑ Фонд Лендіса та Ґіра | Всі гості студії. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 19 травня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |date-date= (довідка)
  26. ↑ Сібілль Берґ: GRM. Brainfuck - 12 швейцарських книжок. 31 липня 2019. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 20 червня 2024.
  27. ↑ а б в Auszeichnungen - Stadt Zürich. www.stadt-zuerich.ch (англ.). Процитовано 10 червня 2019.
  28. ↑ Theaterverlag, Michael Merschmeier, Der. Theater heute - Archiv. Der Theaterverlag (англ.). Архів de/theater-heute/archiv/artikel/Die-Hoehepunkte-des-Jahres-Feine-Unterschiede/ оригіналу за 27 червня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |date-date= (довідка)
  29. ↑ rowohlt-Theaterverlag :: Berg, Sibylle. rowohlt-Theaterverlag (нім.). Процитовано 18 July 2020.
  30. ↑ П'єси 2016 - оголошено переможців!. Місто Мюльгайм-ан-дер-Рур. 27 травня 2016.
  31. ↑ Else-Lasker-Schüler-Dramatikerpreis für Sibylle Berg - Theater-News - Verlag Theater der Zeit. www.theaterderzeit.de. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |date-date= (довідка)
  32. ↑ chr. Сібілль Берґ отримує літературну премію Касселя. nachtkritik.de (англ.). Процитовано 10 червня 2019.
  33. ↑ Thüringer Literaturpreis | Literaturpreis Gewinner.
  34. ↑ Премія Нестроя: номінанти та премія для Андреа Брет.
  35. ↑ Авторка Сибілла Берґ виграла Швейцарську книжкову премію 2019 року. 10 листопада 2019.
  36. ↑ Федеральний департамент внутрішніх справ FDHA. Сибілль Берг виграє Швейцарську літературну премію Гран-прі. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |date-date= (довідка)
  37. ↑ Премія імені Бертольда Брехта присуджується Сібіллі Берг. Buchmarkt.de. 17 січня 2020.
  38. ↑ Baden-Württemberg.de 16 April 2020 Kunst und Kultur: Johann-Peter-Hebelpreis für Schriftstellerin Sibylle Berg, retrieved 16 April 2020.
  39. ↑ "theater-heute"-survey--schauspielhaus-zürich-wins-main-prizes.SkZyvClrbK.html Опитування theater-heute: Schauspielhaus Zürich виграє головні призи. The Limited Times. 26 серпня 2021 року. Процитовано 4 грудня 2021 року.
  40. ↑ Швейцарська письменниця Сібілль Берг отримує літературну премію Драйтаннена - регіональні автори цього разу йдуть з порожніми руками. Oltnertagblatt.ch. 5 вересня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сивілла_Берг&oldid=43767192