Перейти до вмісту

Сидоренко Віталій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Віталій Сидоренко
Віталій Сидоренко
Віталій Сидоренко
Особисті дані
Повне ім'я Віталій Сергійович Сидоренко
Народження 22 грудня 1981(1981-12-22) (43 роки)
  Київ
Зріст 185 см
Вага 75 кг
Громадянство  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Артур М'юзік» (Київ)
Росія «Строгіно» (Москва)
Номер 22 Редагувати інформацію у Вікіданих
Юнацькі клуби
«Зміна» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998—2002 Україна «Оболонь» 21 (0)
1999—2002  Україна «Оболонь-2» 15 (0)
2001  Україна «Нафком-Академія» 1 (0)
2002—2003 Україна «Металург-2» (Запоріжжя) 21 (0)
2004 Україна «Борекс-Борисфен» 8 (0)
2004 Україна «Єдність» (ААФУ)
2005 Україна «Металіст-УГМК» (ААФУ)
2006 Україна «Єдність» 10 (0)
2009 Україна КНТЕУ (ААФУ)
2009 Україна «Зеніт» (Боярка) (ААФУ)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2004—2005 Україна «Золотий Альтром» ? (?)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2005—2021 Україна Україна (пляжн.) 130 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 25 травня 2019.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 16 вересня 2021.

Віталій Сергійович Сидоренко (нар. 22 грудня 1981, Київ) — український футболіст, воротар клубів із пляжного футболу «Артур М'юзік» (Київ) і «Строгіно» (Москва). Гравець збірної України з пляжного футболу. Виступав, зокрема за «Оболонь-ППО» (Київ) і «Борекс-Борисфен» (Бородянка) у першій лізі чемпіонату України з футболу.

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Віталій Сидоренко зі срібним кубком відбіркового турніру чемпіонату Європи Euro Beach Soccer League Kiev 2013

Футбол

[ред. | ред. код]

Першим тренером був Георгій Панайотович Наврозіді, після чого Михайло Михайлович Лабузов відбирав гравців у «Зміну» (Київ) 1981 р.н., вихованці якої стали основою професіональної команди «Оболонь». За пивоварів дебютував 17 квітня 1998 року в домашній грі проти «Гірника» (Павлоград), вийшовши на 66-й хвилині, коли «Оболонь» перемагала вже 6:1. У сезоні 2000/01 разом із киянами вийшов до першої ліги, а у сезоні 2001/02 — до вищої ліги.

Улітку 2002 перейшов до вищолігового «Металурга» (Запоріжжя), але за основну команду не провів жодного поєдинку, виступаючи за «Металург-2» у другій лізі.

Пляжний футбол

[ред. | ред. код]

Кар'єра у пляжному футболі почалася 2005 року, коли Володимир Залойло запросив Сидоренка на тренування збірної України з пляжного футболу. Через 2 тижні команда полетіла на чемпіонат світу в Ріо[1].

Учасник чемпіонатів світу 2005 та 2011, володар Кубка Європи 2007, чемпіон Європи (2010) та бронзовий призер європейської першості (2012). У багатьох матчах носив капітанську пов'язку збірної України.

У складі ФК «Плесо» Київ срібний (2006) та бронзовий призер (2007) вищої ліги чемпіонату України з пляжного футболу. Ставав чемпіоном країни: 2008 року в складі БРР, 2009 і 2012 у складі «Майндшер», також срібний призер чемпіонату 2011 у складі «Майндшер».

Брав участь у розіграші першого чемпіонату Росії 2005 року, віцечемпіон у складі «Дрім тім МФТІ» (Москва). Чемпіон Росії 2010 та учасник клубного чемпіонату світу 2011 у Бразилії в складі ПФК «Локомотив» (Москва). 2012 року «Локомотив» став клубним чемпіоном світу, обігравши в Сан-Паулу бразильський «Фламенгу», в складі москвичів Сидоренко визнаний найкращим голкіпером турніру[2].

У складі київської команди «Гріффін» срібний призер Кубка європейських чемпіонів 2013 і найкращий воротар турніру[3]. Чемпіон України з пляжного футболу 2013 у складі «Артур М'юзік» (Київ)[4].

Під №80 увійшов до списку 100 найкращих українських спортсменів незалежності за версією Tribuna.com та FAVBET[5]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Закінчив Київський університет фізкультури, менеджмент.

Одружений, син — Максим.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Віталій Сидоренко: «Коли м'яч весь в мокрому піску - для мене не в кайф»
  2. [1]
  3. Новина з сайту АПФУ. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 23 серпня 2013. [Архівовано 2013-08-14 у Wayback Machine.]
  4. Вікі-новина про фінал чемпіонату
  5. 100 найкращих спортсменів незалежності України: місця 80-61

Посилання

[ред. | ред. код]