Сидоренко Олександр Миколайович
| Сидоренко Олександр Миколайович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 21 серпня 1974 УРСР, Тетіїв, Київська область | |
| Смерть | 24 квітня 2015 (40 років) Україна, Опитне, Донецька область | |
| Громадянство | Україна | |
| Псевдо | «Сидор» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1992—1994, 2014—2015 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Пам'яті полеглого Героя, старшини 11-го ОМПБ Сидоренка Олександра на YouTube
|
Олекса́ндр Микола́йович Сидоренко (21 серпня 1974, м. Тетіїв, Київська область, Українська РСР — 24 квітня 2015, с-ще Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Сидор».
Народився 1974 року в місті Тетієві на Київщині. 1991 закінчив Тетіївську середню школу № 3. З 24 листопада 1992 по 29 серпня 1994 проходив службу в ЗС України, яку завершив у званні сержанта.
З 15 вересня 1994 працював у Тетіївському РО «Сільгоспхімія» трактористом механізованої бригади, а з 1998 — водієм автопарку. 2007 року був звільнений у зв'язку із реорганізацією підприємства. З 2 вересня 2008 працював водієм у ПОПП «Еліта»[1].
У зв'язку з російською збройною агресією проти України ще навесні 2014 добровольцем ходив до військкомату. 19 червня 2014 призваний за частковою мобілізацією Тетіївським районним військовим комісаріатом.
Старшина роти вогневої підтримки 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до осені 2014 — 11-й батальйон територіальної оборони Київської області).
Під час двох ротацій в зону проведення антитерористичної операції виконував завдання у Донецькій області: Слов'янськ, Дебальцеве, Чорнухине, Нікішине, Авдіївка, селища Піски та Опитне, шахта «Бутівка».
24 квітня 2015-го загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Опитне Ясинуватського району, в результаті обстрілу.
Похований 28 квітня на міському кладовищі Тетієва[2].
Без Олександра залишилися дружина Олена та троє синів, — 21-річний Микола, 9-річний Іван та 4-річний Артем.
- За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (4.6.2015, посмертно)[3].
- Нагороджений орденом «Лицарський хрест України» (2016, посмертно)[4].
- Почесний громадянин міста Тетієва (2015, посмертно)[5].
21 серпня 2015 на фасаді будівлі Тетіївської ЗОШ І-ІІІ ступеня № 3 відкрито меморіальну дошку загиблому випускнику школи Олександру Сидоренку[6].
- ↑ Ми за мир: Сидоренко Олександр Миколайович
- ↑ Сотні людей проводжали в останній путь бійця одинадцятого батальйону «Київська Русь» // ТСН, 28 квітня 2015
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Фотовиставка батальйону «Київська Русь» // Сайт Тетіївської міської ради, 2 лютого 2016
- ↑ Почесні громадяни [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт Тетіївської міської ради
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Олександру Сидоренку в Тетієві на YouTube
- Сидоренко Олександр Миколайович («Сидор») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Андрій Бейник. Знаєте, яким він хлопцем був?!(рос.) // «Дніпро вечірній», 31 липня 2015.
- Старшини (Україна)
- Народились 21 серпня
- Народились 1974
- Померли 24 квітня
- Померли 2015
- Військовики 59-ї окремої мотопіхотної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Тетієва
- Померли в Ясинуватському районі
- Поховані в Тетієві
- Почесні громадяни Тетієва