Силенко-Кравець Порфирій Андрійович

Порфирій Силенко-Кравець
Порфирій Силенко-Кравець;
Підполковник; гауптштурмфюрер
Загальна інформація
Народження	10 лютого 1893; м. Черкаси
Смерть	20 липня 1977 (84 роки); м. Торонто, ; Канада
Громадянство	УНР
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Українсько-радянська війна; Друга світова війна
Командування
	начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР.
Нагороди та відзнаки
	Хрест Воєнних заслуг II класу

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Силенко.

Порфирій Андрійович Силенко-Кравець (* 10 лютого 1893 — † 20 липня 1977) — підполковник Армії УНР (полковник в еміграції).

Життєпис

Походив з селян міста Черкаси Київської губернії. Закінчив Черкаське 4-класне міське училище. 15 березня 1915 вступив однорічником другого розряду до 111-го піхотного запасного батальйону. Закінчив Другу тифліську школу прапорщиків (1 серпня 1915), служив у 49-й бригаді державного ополчення, виконував обов'язки старшого ад'ютанта бригади. 11 квітня 1916 за власним бажанням був відправлений до Другого Нерчинського полку Забайкальського козачого війська. Із 23 червня 1916 — ад'ютант полку. Останнє звання у російській армії — поручик.

У січні 1918 брав участь у боях проти більшовиків у Києві. За Гетьманату П. Скоропадського служив у Лубенському Сердюцькому кінно-козачому полку Армії Української Держави. З жовтня 1918 — старший ад'ютант Чернігівського Коша Українського Козацтва. Станом на 18 жовтня 1919 рахувався у резерві Головного інженерного управління Військового міністерства УНР.

З кінця 1919 служив у Збройних Силах Півдня Росії.

У травні 1920 повернувся до Армії УНР. З 6 липня 1920 — начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР. 30 червня 1921 був звільнений з посади до резерву старшин штабу армії.

З 1923 жив на еміграції у Польщі. Закінчив лісовий факультет Агрономічно-лісового інституту у Дублянах, працював інженером-лісничим.

У червні 1943 р. разом з сином Миколою вступив до Добровольчої дивізії СС «Галичина», був начальником постачання дивізії. 9 вересня 1945 р. з підрозділами УНА був інтернований в Італії.

З 1951 р. жив на еміграції у Торонто (Канада), був почесним головою братства вояків 1-ї Української дивізії у Канаді. Помер та похований у Торонто на цвинтарі «Парк Лоун».

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу — за відвагу в боях під Бродами.
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу

Див. також

Вояки дивізії СС «Галичина», нагороджені німецькими нагородами

Джерела інформації

РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 25-256
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 140
Вісті Комбатанта, — 1968. — Ч. 4. — С. 26-27
Гончаренко А. З минулих днів//Вісті Комбатанта. — 1971. -Ч. 1. — С. 27-38
Підгайний Б. Полковник Силенко і полковник Сосідко//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1968. — № 4. — С. 26-29
Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. ' 1977. — № 4. — С. 65-66.
Украинцы дивизии СС «Галичина» награжденные германскими наградами^{[недоступне посилання з травня 2019]}