Сильвестр Переяславський

Сильвестр (єпископ)
Єпископ переяславський
1119 — 1123
Обрання:	1118
Церква:	Київська митрополія у складі Константинопольського патріархату
Діяльність:	письменник, літописець
Народження:	1055  або 1055
Смерть:	1123  або 1123  Переяслав, Київська Русь

Сильве́стр († 1123) — літописець і церковний діяч, ігумен Видубецького Михайлівського монастиря Київської митрополії Константинопольського Вселенського патріархату, з 1118 — єпископ переяславський.

Був близький до князя Володимира Мономаха, відігравав чималу роль у церковному та політичному житті. Сильвестра вважають упорядником другої, т. зв. «Лаврентіївської редакції» «Повісти временних літ», яку він після Нестора Літописця переробив і доповнив (події 1113–16 років). Сильвестр уклав цілісну оповідь про руську історію до початку XII століття. Більшість відомостей про нього міститься в його ж літописі.

За іншою версією, Сильвестр є основним автором «Повісти временних літ».

Біографія

Походження та чернече життя

Сильвестр походив із Києва. Народився на початку 1050-х років і був хрещений з ім’ям Василь. У віці 17 років він прийшов до Києво-Печерського монастиря, де його прийняв ігумен Феодосій Печерський. Пізніше, прийнявши чернечий постриг, отримав ім’я Сильвестр.

Служіння у Видубицькому монастирі

До 1115 року, ймовірно у 1113-му, Сильвестр став ігуменом монастиря святого Михаїла на Видубичах. За збереженими відомостями з приписки в «Повісті временних літ», зокрема у Лаврентіївському списку, Сильвестр завершив хроніку в період з березня до серпня 1116 року.

Єпископ Переяславля

1 січня 1118 року Сильвестр був призначений єпископом Переяславля. На цій посаді він залишався до смерті 12 квітня 1123 року.

Відносини з князем Володимиром Мономахом

Сильвестр мав прихильність князя Володимира Мономаха, який був патроном Видубицького монастиря та спадковим володарем Переяславля. Симпатії Сильвестра до князя виразно простежуються у його літописі, а в Лаврентіївському списку також збереглося складене Мономахом «Повчання дітям».

Політична діяльність

Сильвестр виконував також політичні функції. Він виступав посередником у переговорах між князями під час конфлікту на Волині в 1097–1098 роках, а в кінці XI — на початку XII століття подорожував до Новгорода та Ладоги, імовірно, за дорученням Володимира Мономаха.

Літературна діяльність

Сильвестр є одним з авторів «Повісті временних літ», першої літописної пам'ятки, що узагальнила історію Київської Русі до XII століття. Його версія літопису охоплює період від найдавніших часів до 1116 року. Це джерело залишається одним із найважливіших для вивчення ранньої історії Русі.

Критика авторства

Гіпотеза про те, що Сильвестр є автором Повісті временних літ заснована на приписці, яка знаходиться в Лаврентіївському літописі після розриву розповіді за 1110 рік. В Лаврентіївському рукописі вона перекладається так:

Ігумен Сильвестр святого Михаїла написав книги ці, літописець, надіючись від Бога милості прийняти при князі Володимирі, княжачи у Києві, а мені ігуменячи у святого Михаїла в 6624 індикта 9 року, а хто читає книги ці, нехай буде мені в молитвах. 

Проте в Московсько-Академічному рукописі цього літопису дана приписка коротша, рік написання відсутній. А в Никонівському літописі ця приписка вже значно розширена і перекладається так:

Це я грішний монах Сільвестр, ігумен святого Михаїла, написав книги ці, що називаються грецькою мовою хронографом, а руською мовою означає часопис, що є літопис, у священному і божественному священноначальстві пана Никифора, митрополита Київського і всієї Русі, у володінні держави Київської православного і благочестивого великого князя Володимира Маномаха, сина Всеволода, внука Ярослава, правнука великого і рівноапостольного святого Володимира, названого у святому хрещенні Василієм, що хрестив всю Руську землю. Писав же все це заради любові до Господа Бога і пречистої Богородиці, і святих його, і заради своєї вітчизни Руської землі, на спасіння і користь усім. І молю всіх, що прочитають книги ці, нехай помоляться за мене у святих своїх молитвах. Нехай солодкий і радісний голос почую від Господа в день великого суду, і нехай буду позбавлений від безкінечних мук, і обіцяні блага від Господа отримаю молитвами пречистої Богородиці і всіх святих. Амінь.

Така приписка автора була б очікувана після закінчення розповіді літопису. Проте, при порівнянні тексту за 1110 рік з Іпатіївським літописом можна помітити, що приписка Сильвестра знаходиться на місці обриву розповіді про події 1110 року.

Таку ситуацію можна пояснити наступним. Збережені сьогодні найдавніші рукописи 14-15 ст. в первинному вигляді буди без палітурок. Аркуші пергаменту чи паперу зшивались у зошити, які вже знову підшивались між собою. При користуванні такими рукописами часто відбувалось пошкодження та втрата перших (верхніх) або останніх (нижніх) зошитів рукописів. Майже половина збережених на сьогодні рукописів мають втрачені початок або кінець. Тому можна припустити, що приписка Сильвестра з'явилась у літописі вже після того, як в ньому були втрачені останні зошити. Відповідно, вона не оригінальна і Сильвестру не належить. Тим більше, що вона існує в декількох варіантах, які свідчать про ймовірне літературне походження даних приписок.

Джерела та література

• Арістов В. Ю. Сильвестр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 553. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1989.
• Сильвестр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Повість временних літ (Лаврентіївський список) — доступно в Онлайн бібліотеці літописів Русі.
• Котляр, М. Ф. Історія України: Нариси ранньосередньовічної історії. Київ: Вища школа, 1996.
• Сильвестр (Василь) - Історія України в датах та подіях. Історико-просвітній проект Портал. Ярослав Грицак.