Хроніка литовська і жемайтська
| Хроніка литовська і жемайтська | ||||
|---|---|---|---|---|
| Кройніка литовська та Жмойтська | ||||
 | ||||
| Автор | невідомий | |||
| Мова | старобілоруська мова | |||
| Написано | XVII ст. | |||
|
| ||||
Хроніка литовська і жемайтська (біл. Кройніка литовська та Жмойтська) — білорусько-литовський літопис, створений в XVII столітті, як частина «Великої хроніки». Написана старобілоруською мовою. Рукопис оповідає про історичні та видумані події на теренах майбутньої Литви від часів римського імператора Нерона і до 1587 року.
Український дослідник Микола Жарких у своїй праці «Дві традиції літописання Великого князівства Литовського» коротко аналізує «Хроніку» і вказує на її серйозні проблеми з хронологією та наявність «фактів», які точно не мали місце в історії — на цій підставі він не розглядає «Хроніку» як історичне джерело.[1]
Перший примірник рукопису був виявлений Віктором Бугановим[ru] у Відділі рукописних книг Державного архіву Тюменської області, у зв'язку з чим цей список отримав назву Тобольського. Аналогічним Тобольському є Ленінградський список, виявлений Миколою Улащиком у Відділі рукописів Державної Публічної бібліотеки імені М. Е. Салтикова-Щедріна в Ленінграді. Відомі ще два списки твору: Красноярський, що зберігається у Відділі рукописів Державної публічної бібліотеки імені M. E. Салтикова-Щедріна в Ленінграді і являє собою копію Тобольсокого, і Краківський, виявлений в 1970 році Ярославом Миколайовичем Щаповим у Відділі рукописів бібліотеки Польської академії наук у Кракові.[2]
У змісті простежується дуже сильний вплив Хроніки Биховця і особливо «Хроніки польської, литовської, жемайтської і всієї Русі» Мацея Стрийковського — основного джерела для створення хроніки. Окрім Стрийковського, автор рукопису при написанні історії Великого князівства Литовського використовував «Європейську Сарматію» Алессандро Ґваньїні, народні перекази та окремі документи — такий документ використаний при описі сватання та одруження великого князя литовського Олександра Ягеллончика на московській кнізівні Олені. У рукопис чисто механічно вставлено «Сказання про Мамаєве побоїще[ru]», без жодної спроби пов'язати її з попередніми та наступними розділами.[2]
Твір починається з міфу про втечу з Риму до Литви п'ятиста сімей знатних римлян на чолі з легендарним князем Палемоном у часи імператора Нерона і закінчується обранням на престол Речі Посполитої Сигізмунда III Вази у 1587.[a]
Незважаючи на те, що за рукописом закріпилася назва «Хроніка», він, по-суті, є літописом, оскільки записи в ньому ведуться за роками і кожна з них починається зі слів «Року».[2]
Документ створено, ймовірно, на півдні сучасної Білорусі (можливо, у Слуцьку) особою, близькою до роду Радзивіллів, бо приділяє їм багато уваги і прославляє їх рід.
Баталія, начебто, відбулася між ханом заволзьких татар Балаклаєм і онуком Радивіла — князем Скирмонтом Мікґайловичем у 1272 році в Кайдановому (нині Дзержинськ Мінської області), результатом якої стала важка поразка татар, а хан Балаклай загинув.
«Року 1272. Балаклай, великий царь татар заволских, которые были в той час найможнейшими межи иншими татарами", опять послал послов с требованием дани, в чем ему было отказано. Более того, татарским послам и их слугам были отрезаны губы, носы и уши и отосланы Балаклаю со словами, что такая участь ждет и его самого, если он не прекратит требовать дани. Тогда с великою силою татар хан Балаклай пришел на землю белорусскую, но князь Скиримонт Микгайлович, внук славного Радивила, встретил его во главе своих булорусских полков на границе в Кайданове и поразил наголову. В этом же бою погиб и Балаклай. После этой победы князь Скиримонт перешел Днепр и освободил Мозырь, Стародуб, Карачев, Чернигов, Туров.» [3]
Міфічна битва, яка, начебто, відбулася в закруті річок Дніпра та Прип'яті, над річкою Окунівкою біля Мозиря між об'єднаною коаліцією русько-литовських князів та монголо-татарською ордою. Згідно хроніки, переміг русько-литовський альянс.
- ↑ У «Хроніці» коронація Сігізмунда III датована неправильно — під 1588 роком
- ↑ Дві традиції літописання ВКЛ, 2016, с. 406—407.
- ↑ а б в Улащик Н. Н. Предисловие, 1968, с. 5—8.
- ↑ Хроніка литовська та жмойтська, 1968, рік 1272.
- Полное собрание русских летописей. Т.32.
- Улащик М. М. Предисловие. «Кройника литовская и жмойтская». — М. : Наука, 1968. — 5—8 с. (рос.) [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Хроніка литовська та жмойтська / Ред. Миколи Улащика. — М. : Наука, 1968.
- Жарких Микола. Дві традиції літописання Великого князівства Литовського. — Київ, 2016. — 467 с.
- Чамярыцкі У. Хроніка Літоўская і Жамойцкая // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 721. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0 (біл.)