Мацей Стрийковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стрийковський.
Мацей Стрийковський
пол. Maciej Stryjkowski
ритина 1582 року
Народився21 березня 1547(1547-03-21)
Стрикув
Помер21 жовтня 1593(1593-10-21) (46 років)
ПідданствоПольща
Діяльністьісторик, поет, дипломат, священик
Alma materЯгеллонський університет
Знання мовпольська[1][2] і литовська[2]
Magnum opusХроніка Стрийковського
Конфесіякатолицтво
Герб
Герб

Маце́й, або Матві́й Стрийко́вський (пол. Maciej Stryjkowski; 20/21 березня 1547 — 21 жовтня між 1586 р. та 1593) — польський військовий, дипломат, поет, католицький священник. Представник шляхетського роду Стрийковських гербу Леліва. Учасник Лівонської війни, під командуванням Алессандро Ґваньїні захищав Вітебськ, воював проти москалів у Білорусі (1568—1573). Працював помічником польського посольства і розвідником у Стамбулі (1574–1575). У зрілому віці прийняв таїнство священства, був каноніком у Мідниках (1579) і настоятелем храму у Юрбурзі (1586). Автор «Хроніки польської, литовської, жмудської та всієї Русі» (1582), компілятивної історії Східної Європи, першої друкованої історії Великого князівства Литовського[3]. Місце смерті й поховання невідомі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Стрикові, Мазовія.

Вся інформація про життя Стрийковського до 1579 р. походить з його творів, передусім долученої до Хроніки його віршованої автобіографії під назвою «Maciej Strykowski Osostevicius sam o sobie…».

Весною 1553 р. він розпочав навчання в парафіяльній школі в Бжезінах[3]. У 1561 р. закінчив навчання і протягом короткого часу перебував, згідно з його власними словами, «серед багатьох знаних людей». Можливо що саме у цей час він готував переклад Хроніки Яна Длуґоша, що було перервано вступом на військову службу.

Імовірно весною 1563 р. виїхав до Литви. В наступному десятилітті він брав участь у війнах з Московією. 29-30 вересня 1568 року під командуванням Вітебського воєводи Станіслава Паца Стрийковський брав участь в обороні Вітебська від московських військ Шереметьєва, Бутурліна і Собора, яких підтримували Ногайські татари.

Близько 1570 р. розпочав роботу над історією Великого князівства Литовського, а від 1572 р. над своєю Хронікою.

в 1573 р. склав «солдатську баладу» O wolności ślachty polskiej jakiej nie masz pod słońcem świata. Під час свого перебування на пограниччі з Московією написав віршований твір «o zdrowej poradzie» та розвідку «o tiraństwie dzisiejszego wielkiego kniazia moskiewskiego»; ці дві праці відомі лише зі згадок самого автора.

В цьому ж періоді, ймовірно, було написано також Wiersz o porażeniu 30 000 Moskwy z kniaziem Piotrem Szojskim wojewodą połockim w polu Iwanskim nad Ullą rzeką […] roku od zbawiennego narodzenia Chrystusa lata 1564.

В період військової служби Стрийковський займався зібранням історичних відомостей та накопиченням книг і рукописів. Протягом 8 років він готував латиномовний твір «de Sarmatia Europaea», який ймовірно початково мав назву «Commentarius de rebus Litwaniensibus». Доки він зібрався опублікувати свій твір, зібрані ним матеріали використав Алессандро Гваньїні у виданій під власним прізвищем книжці «Sarmatiae Europeae descriptio». Стрийковський в своїх пізніших працях скаржився на крадіжку свого твору, він навіть вистарався у короля Стефана Баторія привілею, який визнавав за ним право друку і продажу книги Гваньїні. Однак твір останнього важко вважати плагіатором, найімовірніше він використав зібрані Стрийковським матеріали, але упорядкував їх і збагатив інформацією з інших джерел самостійно.

В кінці 1573 р. або на початку 1574 р. Стрийковский залишає Вітебськ. Можливо тоді він перебував у Любліні, де написав віршований памфлет «przeciw nowochrzceńcom» (втрачений). Найпізніше в лютому 1574 р. прибув до Кракова і був свідком коронації Генріха Валуа яку зобразив у частково віршованому творі Przesławnego wjazdu do Krakowa i pamięci godnej koronacyjej Henryka Walajusa […] opisanie.

Видав також присвячений Яну Ходкевичу віршований твір на морально-історичну тематику під назвою Goniec cnoty do prawych szlachciców, до якого долучив історію Польщі (O królach polskich i wywodzie sławnego narodu Sarmackiego) та перший друкований виклад історії Литви від міфічних до сучасних часів (Matysa Strykowskiego wywód krótki a dostateczny sławnego narodu litewskiego). Здійснив подорож по Двіні: досліджував «Рогволодів камінь», церкви і монастирі Полоцька.

Планував також здійснити переклад на польську мову творів Мартіна Кромера, однак через виїзд до Туреччини відмовився від цього задуму. 29 вересня 1574 року з підчашим галицьким Андрієм Тарновским відбув з посольством до Стамбула, формально як помічник, але ймовірно для здійснення розвідки (був «рискуном»). Стрийковський займався малюванням, а також міг складати мапи і плани; ці здібності він використовував в розвідувальній діяльності. Знав латинську, німецьку, руську і литовську мови, трохи вивчав італійську мову.

У 1576—1578 роках знаходився при дворі Олельковичів в Копилі та Слуцьку. У 1579 р. став каноніком жемайтським за протекцією єпископа Мельхіора Гедройця.

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Семянчук А. «Беларуска-літоўскія летапісы і польскія хронікі». — г. Гродна: ГрДУ, 2000 г. — 163 с. — С. 69-70.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Монографії, статті

[ред. | ред. код]
  • Возняк М. С. М. Стрийковський про турецьку неволю в творі 1575 р. — ЗНТШ, 1928 р., т. 149, с. 197—210.
  • Возняк М. С. Мартин Пашковський про козацькі сутички з татарами і долю ясиру. — ЗНТШ, 1927 р., т. 147, с. 141—161.
  • Мицик Ю. А. Стрийковський Мацей [Архівовано 1 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 868. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Рогов А. И. Русско-польские культурные связи в эпоху Возрождения (Стрыйковский и его Хроника). — М., 1966
  • Шабульдо Ф. М. Мацей Стрыйковский как историк Синеводской битвы. — «Kulturu sankirtos», Vilnius, 2000, p.
  • Budka W., Do życiorysu Macieja Stryjkowskiego. Sprostowania i uzupełnienia, «Ruch Liter.» T.10: 1969 s. 31-7;
  • Goleman W., Wielkie Księstwo Litewskie i jego mieszkańcy w oczach Macieja Stryjkowskiego, «Uniwersalizm i regionalizm w kronikarstwie Europy środkowo-wschodniej. Średniowiecze-początek czasów nowożytnych», Red. U. Borkowska, L. 1996 s. 71-82;
  • Gołębiowski Ł., O dziejopisach polskich i ich duchu, zaletach i wadach, «Pam. Umiejętności, Sztuk i Nauk» 1826 nr 3, s.44-8;
  • Kołodziejczyk A. Uwagi o przynależności terytorialnej Podlasia w «Opisie Polski» Marcina Kromera i «Kronice polskiej, litewskiej, żmudzkiej i wszystkiej Rusi» Macieja Stryjkowskiego. — «Mazowsze i jego sąsiedzi w 14 — 16 w.», Olsztyn, 1997, s. 67 — 73.zowsze i jego sąsiedzi w 14 — 16 w.", Olsztyn, 1997, s. 67 — 73.
  • Radziszewska J., Maciej Stryjkowski historyk-poeta z epoki Odrodzenia, Kat. 1978;

Довідники

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мацей Стрийковський

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацей_Стрийковський&oldid=42853667