Перейти до вмісту

Симеон Русакієв

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Симеон Русакієв
Народився23 жовтня 1910(1910-10-23) Редагувати інформацію у Вікіданих
Новий Пазар, Шуменська область, Болгарія
Помер10 березня 1991(1991-03-10) Редагувати інформацію у Вікіданих (80 років)
Діяльністьлітературознавець
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСофійський університет Святого Климента Охридського Редагувати інформацію у Вікіданих

Симеон Русакієв (справжнє прізвище Стоянов; 23 жовтня 1910(19101023) — 10 березня 1991) — болгарський літературний історик, критик і громадський діяч XX століття.

Біографія

[ред. | ред. код]

Симеон Русакієв закінчив у 1937 відділення слов'янської філології в Софійському університеті імені Кл. Охридського. У цьому ж університеті працював з 1948 асистентом на кафедрі російської і радянської літератури, доцентом (1950), професором (1954).

У 1950 Русакієв став головним редактором журналу «Език и литература». Докторську дисертацію на тему «Тарас Шевченко і болгарська література» захистив в Академії наук України (1965). Протягом 1953—1958 працював на посаді заступника ректора Софійського університету, а у 1967—1975 завідував кафедрою російської і радянської літератури. Був віце-президентом Міжнародної асоціації викладачів російської мови та літератури (1967—1973).

Творчість

[ред. | ред. код]

Основні роботи професора Руснакієва присвячені російській літературі кінця XIX — початку XX століття, так на цю тему підручник, який декілька раз перевидався. Він займався дослідженням творчості російських письменників — М. Некрасова, А. Чехова, Ф. Достоєвського, М. Горького, В. Маяковського, В. Брюсова, С. Єсеніна, О. Серафимовича, Д. Фурманова, О. Толстого, О. Фадєєва. Його наукові роботи також присвячені і творчості болгарських письменників, таких як Цанко Бакалов, Венко Марковски, Петко Славейков, Людмил Стоянов, Георгі Дімітров та ін.

Українська література також знайшла відображення у творчості Русакієва у його «Тарас Шевченко і болгарська література» (1964), «Платон Воронько. Особистість і творчість» (1964). Писав рецензії на наукові роботи українських літературознавців.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]