Перейти до вмісту

Симоне Петер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Симоне Петер
нім. Simone Peter Редагувати інформацію у Вікіданих
Симоне Петер
Симоне Петер
Петер у 2014 році
Лідер Союзу 90/Зелені
із Джемом Оздеміром
19 жовтня 2013 — 27 січня 2018
ПопередникКлаудія Рот
НаступникАнналена Бербок
Член Ландтагу Саару
березень 2012 — листопад 2013
Народилася3 грудня 1965(1965-12-03)[1][2] (59 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Квіршид, Саарбрюкен[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якполітична діячка, захисниця довкілля Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиEurosolard і Renewable Energies Agencyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСаарландський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСоюз 90/Зелені Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиBrunhilde Peterd Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіянерелігійність Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
simone-peter.eu Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі

Симоне Петер (нім. Simone Peter; нар. 3 грудня 1965(19651203), Квіршид) — німецька політична діячка, член партії «Союз 90/Зелені». У 2013—2018 роках вона була співголовою партії разом з Джемом Оздеміром.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сімоне Петер — дочка Брунгільди Петер[de] та давнього голови міської асоціації Діллінджера СДПН Руді Петера[3].

Виросла в Діллінгені, Саар, закінчила там середню школу (нині називається гімназією Альберта-Швейцера). У 1985 році[4] в Саарському університеті вивчала мікробіологію[5]. З цього предмета вона здобула докторський ступінь на тему ролі гетеротрофного бактеріопланктону і планктонної автотрофної нітрифікації в кисневому балансі рік Саар і Мозель[6].

З 2001 по 2004 рік Петер була науковим співробітником і головним редактором журналу Solarzeitalter - Politik, Kultur und Ökonomie Erneuerbarer Energien (з нім. — "Сонячний вік — політика, культура та економіка відновлюваних джерел енергії") в Eurosolar[de]. Потім вона допомогла створити агентство з відновлюваних джерел енергії в Берліні й була його директором до 2006 року[7]. З 2006 по 2009 рік працювала менеджером проектів в агентстві[8].

У лютому 2018 року Федеральна асоціація з відновлюваних джерел енергії обрала Сімоне Петер почесним президентом[9].

З 1999 по 2000 рік Петер була представником енергетичної політики регіонального виконавчого комітету «Союз 90/Зелені в Саарі». З 2003 по 2004 рік вона була представником Федеральної робочої групи з енергетики "Союзу 90 / Зелені".

З 10 листопада 2009 року вона була міністром навколишнього середовища, енергетики та транспорту в кабінеті Петера Мюллер та кабінеті Аннеґрет Крамп-Карренбауер. Після провалу так званої «ямайської коаліції» 18 січня 2012 року вона отримала свідоцтво про звільнення.

На виборах у Саарі у 2012 році вона увійшла до парламенту Саара як головний кандидат від своєї партії. Разом зі своїм товаришем по партії Хубертом Ульріхом Симоне Петер сформувала там двопартійну парламентську групу[10], в якій вона була заступником лідера групи та парламентським менеджером[11].

26 вересня 2013 року Петер оголосила, що балотуватиметься в керівництво Партії зелених[12]. Федеральна конференція делегатів зелених обрала її 19 жовтня 2013 разом з Джемом Оздеміром, отримавши 75,9% голосів «за» і 13% утриманих [13]. Після виборів Петер пішла з ландтагу, її наступником став Клаус Кесслер[14].

З 2000 по 2009 рік Петер була представником ради директорів асоціації Energiewende Saarland eV, членом BUND[de], NABU, Eurosolar[de][15].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Симоне Петер одружена, має сина і живе в Саарбрюккені[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Ein Sozialdemokrat im besten Sinne. Архівовано жовтень 17, 2014 на сайті Wayback Machine. saarinfos.de, 27. April 2014, abgerufen am 16. Januar 2017.
  4. ↑ Hundert Jahre Gymnasium Dillingen, 1902—2002. Feschrift des Albert-Schweitzer-Gymnasiums. Gymnasium des Landkreises Saarlouis, Dillingen/Saar 2002, S. 279.
  5. ↑ Dieter Steffens: Chefin aus Dillingen. Архівовано жовтень 2, 2013 на сайті Wayback Machine. In: Saarbrücker Zeitung Zitiert in: The Environment in the News, 27. Mai 2005, S. 11 (doc; 257 kB).
  6. ↑ Datensatz zur Peters Dissertation Архівовано жовтень 20, 2013 на сайті Wayback Machine. in der Deutschen Nationalbibliothek, abgerufen am 19. Oktober 2013.
  7. ↑ Simone Peter soll Saar-Umweltministerin werden. Архівовано січень 16, 2017 на сайті Wayback Machine. In: Saarbrücker Zeitung Verlag und Druckerei 30. Oktober 2009, abgerufen am 16. Januar 2017.
  8. ↑ Die neue Landesregierung. SR-online. 5 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 16 січня 2017. Архівовано вересень 29, 2013 на сайті Wayback Machine.
  9. ↑ Michael Bauchmüller (21 лютого 2018). Simone Peter wird Lobbyistin. www.sueddeutsche.de. Процитовано 21 лютого 2018. Архівовано травень 23, 2021 на сайті Wayback Machine.
  10. ↑ Simone Peter, Spitzenkandidatin der Grünen bei der Landtagswahl im Saarland. Архівовано вересень 28, 2013 на сайті Wayback Machine. Focus Online, 26. März 2012, abgerufen am 16. Januar 2017. Ulrich Schulte: Grüne-Spitzenkandidatin Simone Peter: Mission einer Trümmerfrau. Архівовано січень 14, 2014 на сайті Wayback Machine. taz.de, 26. März 2012, abgerufen am 16. Januar 2017.
  11. ↑ Profil von Simone Peter. Landtag des Saarlandes. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 16 січня 2017. Архівовано вересень 27, 2013 на сайті Wayback Machine.Person. Архівовано лютий 8, 2018 на сайті Wayback Machine. Offizielle Webpräsenz von Simone Peter, abgerufen am 16. Januar 2017.
  12. ↑ Simone Peter (26 вересня 2013). Mit grünen Leitthemen Zukunft gestalten – mein Angebot an die Partei. Website von Simone Peter. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 16 січня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |kommentar= (довідка) Архівовано вересень 28, 2013 на сайті Wayback Machine.
  13. ↑ Grünen-Parteitag wählt Bundesvorstand. Peter und Özdemir – die neue Doppelspitze. tagesschau.de. 19 жовтня 2013. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 16 січня 2017. Архівовано жовтень 20, 2013 на сайті Wayback Machine.
  14. ↑ Daniel Kirch: Архівна копія на сайті Wayback Machine. Saarbrücker Zeitung, 4. November 2013, abgerufen am 16. Januar 2017.
  15. ↑ Person. Архівовано лютий 8, 2018 на сайті Wayback Machine. Website von Simone Peter, abgerufen am 16. Januar 2017.
  16. ↑ „Wir sind eine rot-rot-grüne Familie“. Frankfurter Allgemeine Zeitung#FAZ.NET. 12 січня 2014. Процитовано 14 листопада 2018. Архівовано лютий 21, 2021 на сайті Wayback Machine.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симоне_Петер&oldid=44665644