Синельниківська вулиця
Синельниківська вулиця Україна | |
|---|---|
 Будинок 12 | |
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Центр |
| Район | Корольовський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | волинського губернатора Миколи Синельникова |
| Колишні назви | Садова вулиця, Синельниківська вулиця, вулиця Дитячої Комуни |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 350 м |
| Координати | 50°14′42.688320100003″ пн. ш. 28°40′8.1210001000027″ сх. д. / 50.24519° пн. ш. 28.66892° сх. д. |
| Поштові індекси | 10008 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Навчальні заклади | Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради |
| Забудова | садибна житлова, громадська, багатоповерхова житлова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2692156 ·R (Житомир) |
| Мапа | |
 | |
 Синельниківська вулиця у Вікісховищі | |
Синельниківська вулиця — вулиця в Корольовському районі міста Житомир.
Історичний антропонім, пов'язаний з іменем волинського губернатора, нащадка давнього українського козацького роду (від якого пішла назва міста і району Дніпропетровської області), ініціатора забудови Михайлівської вулиці та спорудження міського театру в Житомирі — Миколи Синельникова[1][2].
Знаходиться в центральній частині міста.[3] Бере початок від Старого бульвару і прямує на південний схід, паралельно до вулиці Фещенка-Чопівського. Завершується глухим кутом. Довжина вулиці — 350 метрів.
Забудова вулиці садибна житлова та громадська.[4] Наявна нова багатоповерхова житлова забудова.
Пам'ятки архітектури та історії[5]
- Будинок № 12 — будинок Маріїнського дитячого притулку, 1899-1900 рр. побудови.
- Будинок № 6 — житловий будинок побудови кінця ХІХ століття, в якому жив Тутковський П.А.[6]
- Центральний міський стадіон — буд. № 3.
- Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради — буд. № 12.
Попередні назви — Садова вулиця, Синельниківська вулиця (1878—1929), вулиця Дитячої Комуни.
Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Синельниківську[7].
Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття на вільній від забудови місцевості, відомій як Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток)[8].
Вулиця та її забудова сформувалися до кінця ХІХ століття.
- ↑ Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Урбанонімія Житомира в контексті декомунізації. https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/11408. с. 56. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 65. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 12 грудня 2022.
- ↑ За загальною редакцією Мокрицького Г.П. (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 101. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. (2007). Житомир: Підручна книга з краєзнавства. Житомир: Косенко. с. 178. ISBN 978-966-8123-67-2.
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
