Саяка синьоголова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Синьоголова саяка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саяка синьоголова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Синьоголова саяка (Sporathraupis)
Ridgway, 1898[2]
Вид: Саяка синьоголова
Sporathraupis cyanocephala
(Lafresnaye & d'Orbigny, 1837)[3][4]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Aglaia cyanocephala
Tanagra cyanocephala
Thaupis cyanocephala
Thraupis cyanocephala
Посилання
Вікісховище: Sporathraupis cyanocephala
Віківиди: Sporathraupis cyanocephala
МСОП: 22722549

Сая́ка синьоголова[5] (Sporathraupis cyanocephala) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах. Це єдиний представник монотипового роду Синьоголова саяка (Sporathraupis). Раніше його відносили до роду Саяка (Thraupis), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження, він був переведений до відновленого роду Sporathraupis[6][7][8].

Синьоголова саяка
Синьоголова саяка
Синьоголова саяка

Довжина птаха становить 19 см. Голова яскраво-блакитна, лоб і обличчя чорнуваті. Забарвлення нижньої частини тіла варіюється від синього до сірого. Спина і крила оливкові, нижні покривні пера крил і хвоста золотисто-жовті.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють вісім підвидів:[9]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Синьоголові саяки мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях, на високогірних чагарникових заростях та на плантаціях. Зустрічаються парами або зграйками від 3 до 8 птахів. на висоті від 1500 до 3000 птахів. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Sporathraupis cyanocephala.
  2. Ridgway, Robert (1898). General Notes. Auk. 15: 330–333 [331]. doi:10.2307/4068573. JSTOR 4068573.
  3. d'Orbigny, Alcide; Lafresnaye, Frédéric de (1837). Synopsis avium. Magasin de Zoologie (Latin) . 7 (2): 1–88 [32].
  4. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 324.
  5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  6. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021.
  7. Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2. PMID 27394344.
  8. J.V. Remsen. Revise generic limits in the Thraupidae; Propuesta (730.18) // South American Classification Committee. — 2016.
  9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 квітня 2022.