Саякові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саякові
Цукрист блакитний (Dacnis cayana)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Emberizoidea
Родина: Саякові (Thraupidae)
Cabanis, 1847
Поширення представників родини
Поширення представників родини
Підродини
Посилання
Вікісховище: Thraupidae
Віківиди: Thraupidae
EOL: 1604
ITIS: 179880
NCBI: 400783
Fossilworks: 368573

Саякові[1] (Thraupidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 107 родів і 386 видів. Представники родини мешкають в Неотропіках. Це друга за кількістю видів родина птахів, її представники становлять близько 4% видів птахів і 12% видів неотропічних птахів[2].

Опис

[ред. | ред. код]

Саякові — це птахи невеликого і середнього розміру з циліндичної або овальної форми тілом, яке птахи часто утримують в горизонтальному положенні. Вони мають невелику голову і коротку, товсту шию. В залежності від раціону дзьоб може бути різної форми: конічний у зерноїдів, маленький і загострений у комахоїдів і вигнутий у споживачів нектару. Види, які харчуються насінням, мають переважно коричневе забарвлення, тоді як види, що харчуються нектаром і фруктами, часто мають яскраве забарвлення. Часто самці мають яскравіше забарвлення, ніж самиці, однак існує багато видів, яким не притаманний статевий диморфізм.

Найменшим представником родини саякових є тамаруго білощокий, довжина якого становить 9 см, а вага 6 г. Ненабагато більшою за нього є танагра-медоїд короткодзьоба. Найбільшим представником саякових є тангар строкатий, довжина якого становить 28 см при вазі 76 г, а найважчим — тангар білоголовий, довжина якого становить 24 см при вазі 114 г.

Поширення

[ред. | ред. код]

Саякові мешкають виключно в Західній півкулі, переважно в тропіках. Близько 60% видів саякових мешкають в Південній Америці, з них 30% — в Андах. Більшість видів є ендеміками відносно невеликої території.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Більшість саякових живуть парами або невеликими зграйками по 3-5 птахів, що часто складаються з батьківської пари та їх потомства.

Раціон

[ред. | ред. код]

Саякові всеїдні, і їх раціон різниться в залежності від роду. Різні види саякових харчуються плодами, насінням, нектаром, частинами квітів і комахами. Одні види шукають комах на гілках або виколупують з-під кори, інші шукають комах на нижній стороні листя, треті ловлять комах в польоті. На одній території може мешкати багато видів саякових, однак спеціалізація на одному способі добуваня їжі змешує міжвидову конкуренцію.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Саякові зазвичай моногамні. Кладка нараховує від одного до п'яти яєць. Насиджують і будують гніздо лише самиці, однак самець приносить самицям корм і разом з самицею піклуються про пташенят.

Систематика і класифікація

[ред. | ред. код]

Родина Саякові (Thraupidae) була введена в 1947 році німецьким орнітологом Жаном Кабанісом як підродина Thraupinae. Типовим родом є Саяка (Thraupis)[3][4].

Саякові входять до надродини Emberizoidea, разом з найближчими родичами: кардиналовими (Cardinalidae), вівсянковими (Emberizidae), трупіаловими (Icteridae), пісняровими (Parulidae) та іншими. Однак традиційна домолекулярна таксономія базувалась здебільшого на способі живлення. Так, птахів що живляться насінням і мають великий дзьоб відносили до кардиналових, тих, що мають невеликий дзьоб — до вівсянкових, тих, що ловлять комах на землі — до трупіалових, а тих, що живляться плодами — до саякових[5]. Така класифікація була проблематичною, оскільки аналіз за іншими морфологічними ознаками демонстрував протиріччя в класифікації. Починаючи з останніх десятиліть XX століття низка молекулярно-філогенетичних досліджень призвели до повної реорганізації родини саякових. Тепер до саякових включають як тих птахів, що живляться плодами, так і тих птахів, що живляться насінням або нектаром[2].

Одним з наслідків цієї ґрунтовної реорганізації стало те, що для багатьох видів родова назва більше не відповідає родині, до якої вони тепер належать. Так, танагри-широкодзьоби тепер відносяться до кардиналових, а в складі родини Саякові тепер є велика кількість видів, назва яких містить слово "вівсянка"[6][7][8].

Молекулярно-філогенетичне дослідження, опубліковане в 2014 році показало, що низка родів саякових не були монофілітичними[2]. В результаті реорганізації були введені 6 нових родів, 11 родів були відновлені, а 7 родів розформовані[9][8].

За класифікацією, утвердженою Міжнародним орнітологічним конгресом, виділяють 15 підродин, 107 родів і 386 видів[2][8]:

Список підродин і родів

[ред. | ред. код]

Підродина Плюшівничні (Catamblyrhynchinae) Плюшівник не має близьких родичів і виділяється в окрему підродину. Раніше він поміщався в підродину Catamblyrhynchinae в родині Вівсянкові (Emberizidae) або у власну родину Catamblyrhynchidae[2]..

Підродина Чорночубичні (Charitospizinae) Чорночубик є ендеміком луків і пасовиськ Бразилії і не має близьких родичів. Раніше він поміщався в родину Вівсянкові (Emberizidae).

Підродина Буротангарні (Orchesticinae)

Кардинал рябогорлий, Parkerthraustes humeralis

Два види з великими міцними дзьобами. Рід Рябогорлий кардинал (Parkerthraustes) раніше поміщався в родину Кардиналові (Cardinalidae).

Підродина Танагрецеві (Nemosiinae) Яскраві птахи, яким притаманний статевий диморфізм. Утворюють великі моновидові зграї.

Підродина Чорнощоковівсяночні (Emberizoidinae)

Вівсянка чорнощока, Coryphaspiza melanotis

Птахи, які мешкають на луках. Раніше поміщалися в родину Вівсянкові (Emberizidae).

Підродина Синьовівсяночні (Porphyrospizinae) Жовтодзьобі птахи. Раніше поміщалися в родину Вівсянкові (Emberizidae).

Підродина Танагричні (Hemithraupinae)

Саї великий, Chlorophanes spiza

Статево диморфні птах з переважно жовто-чорним забарвленням. Мають тонкі дзьоби (за винятком танагр-інків)

Підродина Цукристні (Dacninae) Статево диморфні птахи: самці переважно сині, а самиці зелені

Підродина Зернолускні (Saltatorinae) Птахи з довгими хвостами і товстими дзьобами, ведуть переважно деревний спосіб життя. Раніше поміщалися в родину Кардиналові (Cardinalidae).

Підродина Церебні (Coerebinae)

Різноманіття Дарвінових зябликів

В цю підродину зокрема входять відомі Дарвінові зяблики, ендеміки Галапагоських островів і острова Кокос. Більшість з цих птахів раніше відносили до вівсянкових (Emberizidae). Будують куполоподібні або кулеподібні гніздо з бічними входами. Різняться за способом живлення: серед них є споживачі нектару (Coereba, Euneornis), насіння (Geospiza, Loxigilla, Tiaris) і комах (Certhidea).[2]

Зяблики Дарвіна:

Підродина Танагрожалібничні (Tachyphoninae) Більшість з цих видів мешкають на рівнинах. Багато з них статево диморфні і мають декоративні елементи, такі як гребінці.[2]

Тапіранга бразильська, Ramphocelus bresilius

Підродина Зерноїдні (Sporophilinae)

Самць вороного зерноїда, Sporophila corvina

Раніше поміщалися в родину Вівсянкові (Emberizidae).

  • Зерноїд (Sporophila) — 41 вид (включає види, яких раніше відносили до родів Білошия вівсянка (Dolospingus) і Рисоїд (Oryzoborus))

Підродина Свертушчині (Poospizinae) Деякі з цих родів раніше поміщалися в родину Вівсянкові (Emberizidae).

Підродина Квіткоколні (Diglossinae)

Шиферка андійська, Haplospiza rustica
Самець жовтовусого магеланника, Melanodera xanthogramma

Це морфологічно різноманітна група, що включає птахів, які живляться насінням (Nesospiza, Sicalis, Catamenia, Haplospiza), безхребетними (Conirostrum), спеціалізовані на бамбуках (Acanthidops), на попелицях (Xenodacnis), на пошуку здобичі серед каміння (Idiopsar). Багато видів мешкають на високогір'ях. Деякі види раніше відносили до піснярових (Parulidae) або вівсянкових (Emberizidae).[2]

Підродина Саячні (Thraupinae)

Саяка блакитна, Thraupis episcopus
Танагра золотогруда, Tangara schrankii

Типові саякові

Роди, яких раніше відносили до саякових

[ред. | ред. код]

Passerellidae[10]

Cardinalidae[11][12]

Fringillidae (підродина Euphoniinae)

Phaenicophilidae[10][13]

Mitrospingidae[10]

Nesospingidae

Spindalidae

Calyptophilidae

Rhodinocichlidae

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. ↑ а б в г д е ж и Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021.
  3. ↑ Cabanis, Jean (1847). Ornithologische Notizen. Archiv für Naturgeschichte (нім.). 13: 186-256; 308-352 [316].
  4. ↑ Melville, R.V. (1977). Opinion 1069 Correction of entry in official list of family-group names in zoology for name number 428 (Thraupidae). Bulletin of Zoological Nomenclature. 33 (3/4): 162—164.
  5. ↑ Storer, Robert W. (1970). Subfamily Thraupinae. У Paynter, Raymond A. Jr (ред.). Check-List of Birds of the World. Т. Volume 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 246—408.
  6. ↑ Yuri, T.; Mindell, D. P. (May 2002). Molecular phylogenetic analysis of Fringillidae, "New World nine-primaried oscines" (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 23 (2): 229—243. doi:10.1016/S1055-7903(02)00012-X. PMID 12069553.
  7. ↑ Family: Cardinalidae. American Ornithological Society. Процитовано Feb 1, 2019.
  8. ↑ а б в Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (July 2020). Tanagers and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 August 2021.
  9. ↑ Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2. PMID 27394344.
  10. ↑ а б в г д е ж Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2013). Going to extremes: contrasting rates of diversification in a recent radiation of New World passerine birds. Systematic Biology. 62 (2): 298—320. doi:10.1093/sysbio/sys094. PMID 23229025.
  11. ↑ Burns, K.J.; Hackett, S.J.; Klein, N.K. (2003). Phylogenetic relationships of Neotropical honeycreepers and the evolution of feeding morphology. Journal of Avian Biology. 34 (4): 360—370. doi:10.1111/j.0908-8857.2003.03171.x.
  12. ↑ Klicka, J.; Burns, K.; Spellman, G. M. (2007). Defining a monophyletic Cardinalini: A molecular perspective. Molecular Phylogenetics and Evolution. 45 (3): 1014—1032. doi:10.1016/j.ympev.2007.07.006. PMID 17920298.
  13. ↑ а б в г д Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2015). New insights into New World biogeography: An integrated view from the phylogeny of blackbirds, cardinals, sparrows, tanagers, warblers, and allies. The Auk. 132 (2): 333—348. doi:10.1642/AUK-14-110.1.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саякові&oldid=43381812