Перейти до вмісту

Сиротинський Леонід Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сиротинський Леонід Іванович
Народився16 (28) квітня 1879 Редагувати інформацію у Вікіданих
Миколаїв, Миколаївське військове губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1970 Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський енергетичний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук
У шлюбі зNina Vedeneyevad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Сталінська премія заслужений діяч науки і техніки РРФСР

Леонід Іванович Сиротинський (1879-1970) — радянський науковець, засновник Московської наукової школи техніки високих напруг.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1879 році в Миколаєві. Закінчив гімназію, два курси Петербурзького університету (з якого в 1899 році був виключений за участь у студентських демонстраціях) і Льєзький електротехнічний інститут (Бельгія).

У 1903—1906 роках працював у Москві на електромеханічному заводі (майбутнє «Динамо»). У 1907—1928 роках викладач у Механіко-технічному училищі Товариства поширення технічних знань (з 1921 року — Практичний електротехнічний інститут).

У 1918—1958 роках на науково-викладацькій роботі в МЕІ імені В. М. Молотова і одночасно в 1921—1958 роках — у Всесоюзному електротехнічному інституті (був одним із його засновників). У 1931 році організував в МЕІ кафедру і лабораторію високих напруг. Під керівництвом Л. І. Сиротинського було підготовлено і захищено близько 15 кандидатських і докторських дисертацій.

Із 1958 року професор-консультант ВЕІ. Співавтор тритомного підручника «Техніка високих напруг» (1939—1945).

У 1903—1919 роках одружений на Ніні Євгенівні Вєдєнєєвій, від цього шлюбу був син Євген. У 1919 році подружжя розлучилося.

Помер у 1970 році. Похований на Ваганьковському кладовищі (2 ділянка)[1].

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Артамонов М. Д. Ваганьково. — М.: Моск. рабочий, 1991. — С. 169.

Джерела

[ред. | ред. код]