Сичовський повіт
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Сичовський повіт | ||||
Герб повіту | ||||
Губернія | Смоленська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Сичовка | |||
Створений | 1775 | |||
Скасований | 1929 | |||
Площа | 2558,9 (1897) | |||
Населення | 100 737 осіб (1897) | |||
Густота | 39.4 осіб / верст² | |||
Наступники | Сичовський район |
Сичовський пові́т — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Смоленської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Сичовка.
Повіт утворено 1775 року під час адміністративної реформи імператриці Катерини II у складі Смоленського намісництва.
1796 року повіт розформовано.
1802 — поновлено у складі відновленої Смоленської губернії.
Остаточно ліквідований 1928 року за новим адміністративно-територіальним розмежуванням.
За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 100 737 осіб (44 675 чоловіків та 52 839 — жінок), частка росіян сягала 99,7%. У повітовому місті Сичовка мешкало 56 062 особи[1].
На 1913 рік повіт поділявся на 24 волості[2]:
- Баскаковська;
- Бехтеєвська
- Богоявленська;
- Волочковська;
- Воскресенська;
- Гривська;
- Єгор'євська;
- Жерновська;
- Зубакинська;
- Івановська;
- Короваєвська;
- Кравцовська;
- Курашевська;
- Мальцевська;
- Милюковська;
- Мольгинська;
- Никитська;
- Писковська;
- Соколино-Суботниковська;
- Спаська;
- Торбеєвська;
- Хотьковська;
- Яригінська.
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- ↑ (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
- ↑ (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.
Це незавершена стаття з історії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |