Скара-Брей
59°02′55″ пн. ш. 3°20′35″ зх. д. / 59.04861° пн. ш. 3.34306° зх. д.
| Пам'ятки неоліту на Оркнейських островах | |
|---|---|
| Heart of Neolithic Orkney [1] | |
| Світова спадщина | |
 Кам'яні меблі селища Скара-Брей | |
| 59°02′55″ пн. ш. 3°20′35″ зх. д. / 59.04861° пн. ш. 3.34306° зх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iii, iv |
| Об'єкт № | 514 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 1999 (23 сесія) |
  | |
 | |
 Скара-Брей у Вікісховищі | |
Ска́ра-Брей (англ. Skara Brae) — велике добре збережене поселення епохи неоліту, знайдене біля затоки Скейл на західному узбережжі острова Мейнленд, одного з Оркнейських островів, Шотландія. Складається з 10 будинків, об'єднаних у квартали. Було населене близько 3100-2500 років до н. е. Це найкраще збережене поселення епохи неоліту в Європі — завдяки чому його було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО (разом з іншими пам'ятками неоліту на Оркнейських островах) та надано прізвисько «Британської Помпеї». На цьому ж архіпелазі є й інше, хоч і не так добре збережене, поселення Барнхауз.
Тривалий час поселення Скара-Брей було приховане під шаром осадових порід, поки у 1850 році, в результаті сильного зимового шторму, пагорб не позбувся шару трави.
Контури поселення визначив і почав перші розкопки Вільят Ватт, поміщик Скайла. Після чергової бурі у 1926 році розкопки Скара-Брея провів Гордон Чайлд.
Будівлі поселення були споруджені із слюдистого пісковику, що зазнав природної ерозії під впливом океану. На думку археологів, колись ці споруди були вкриті дерев'яними дахами, які з часом зруйнувалися. Постачання деревини в цю місцевість було обмеженим, проте з довколишнього океану можна було добути достатню кількість слюдистого пісковику, щоб підібрати шматки, які б відповідали формою один до одного[2].
Мешканці Скара-Брей ймовірно виготовляли та використовували жолобкову кераміку. Навколо будинків споруджувалися земляні кургани, що служили природним захистом і опорою для будинків, при цьому самі будинки споруджувалися на старіших купах сміття. Хоча сміттєві купи забезпечували будинкам деяку стійкість, в першу чергу вони слугували ізоляцією від суворого оркнейського клімату. В середньому площа кожного з будинків становила 40 квадратних метрів. У кожному будинку була велика квадратна кімната з великим вогнищем, яке використовувалося для обігріву і приготування їжі. Оскільки на острові росло небагато дерев, мешканці Скара-Брей покривали будинки лісом, прибитим до берега, китовими кістками та дерном.
У житлах були предмети кам'яних меблів, зокрема свого роду шафи для посуду та одягу, сидіння і скрині. Крім того, в селищі була передбачена складна система каналізації, в кожному з жител було щось подібне до туалету. У семи будинках виявлені схожі меблі, при цьому ліжка і своєрідні «шафи» були розташовані на одних і тих же місцях в кожному будинку. Шафа стояла біля стіни напроти дверей, і її в першу чергу бачив той, хто входив у будинок. У восьмому будинку шафи або скрині не виявлені, проте він був розділений на невеликі осередки. При розкопках цього будинку були виявлені фрагменти каменів, кісток і оленячих рогів. Ймовірно, цей будинок використовувався як майстерня для виготовлення простих знарядь, наприклад, кістяних голок або кременевих сокир[4].
У Скара-Брей виявлений найраніший зразок людської блохи (Pulex irritans) в Європі[5]. За даними радіовуглецевого аналізу Скара-Брей був населений з 3100 р. до н. е. і до зміни клімату близько 2500 р. до н. е., коли він був покинутий мешканцями. Хоча будівлі, що збереглися, справляють враження єдиного цілого, ймовірно, що частина стародавніх споруд була поглинута морем. Крім того, ще не досліджені останки споруд, що існують поблизу, на території сільськогосподарських полів або поблизу скель. Їх датування невідоме.
У Скара-Брей виявлено кілька загадкових різьблених кам'яних куль[6].
Подібною пам'яткою є поселення Ріньйо[en] на острові Раусей. Незвичайним є те, що на Раусеї не виявлено гробниць типу Мейсхау. Попри велику кількість камерних каїрнів, їх творцями є представники культури анстенівської кераміки.
Ще одним прикладом фермерського поселення на Оркнейських островах, що також добре збереглося, є Неп-оф-Хауар. За плануванням він подібний до Скара-Брей, але налеить до ранішого періоду, 3500—3100 до н. е. Вважається, що він містить найстаріші збережені будівлі в Північній Європі[7].
-
Розкопки поселення у Скара-Брей -
Полиці у будинках, що свідчать про наявність у мешканців посуду -
План поселення Скара-Брей -
Вид із повітря на поселення; будівлю 7 покрито захисною плівкою. На задньому плані видно сучасне узбережжя
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Lost Worlds: The Pagans (of Britain) History Channel series with contributions from historian Prof. Ronald Hutton, Archeologists Erika Guttmann and Martin Carruthers
- ↑ «Carved stone ball». National Museums of Scotland. Retrieved 22 March 2008.
- ↑ Beck, Roger B.; Linda Black, Larry S. Krieger, Phillip C. Naylor, Dahia Ibo Shabaka (1999). World History: Patterns of Interaction. Evanston, IL: McDougal Littell. ISBN 0-395-87274-X.
- ↑ Buckland, Paul C. and Sadler, Jon P. Insects in Edwards, Kevin J. & Ralston, Ian B.M. (Eds) (2003) Scotland After the Ice Age: Environment, Archaeology and History, 8000 BC — AD 1000. Edinburgh. Edinburgh University Press.
- ↑ Carved-Stone Balls at Skara Brae
- ↑ «The Knap про' Howar, Papay» [Архівовано 2019-10-17 у Wayback Machine.]. Orkneyjar. Переглянуто 5 вересня 2007.
