Сколоздра Роман Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Володимирович Сколоздра
Народився1 січня 1941(1941-01-01)
Дроговиж, Миколаївський район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Помер24 січня 1999(1999-01-24) (58 років)
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materЛНУ ім. І. Франка
ГалузьКристалохімія
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
ПосадаПрофесор кафедри неорганічної хімії
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньдоктор хімічних наук

Сколоздра Роман Володимирович — хімік–неорганік, кандидат хімічних наук (Дослідження фазових рівноваг і кристалічних структур сполук в потрійних системах (нобідій, молібден, вольфрам)-(залізо, кобальт, нікель)-силіцій і деяких споріднених системах, 1967), доцент (1968), доктор хімічних наук (взаємодія олова (силіцію) з рідкоземельними і перехідними металами, 1989), професор (1990). Член спеціалізованої Вченої ради, член Комітету кристалографів України та Міжнародної Спілки кристалографів. Член НТШ, Термрелектричної академії України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Роман Володимирович Сколоздра народився 1 січня 1941 р. у селі Дроговиж Львівської області в сім'ї відомого скульптора. Середню школу закінчив 1957 р. у м. Миколаєві та вступив на хімічний факультет Львівського університету, який закінчив з відзнакою у 1962 р. З того часу і до останніх днів життя працював у Львівському державному університеті на посадах лаборанта, інженера та викладача кафедри неорганічної хімії.

У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію, в якій дослідив фазові рівноваги і кристалічні структури сполук у дев'яти потрійних системах двох перехідних металів з силіцієм, встановив нові кристалохімічні закономірності і був затверджений доцентом кафедри (1968-90 рр.)

З 1972 по 1975 роки викладав хімію для студентів Алжирського інституту нафти, газу та хімії.

Наукові досягнення

[ред. | ред. код]

Після повернення з Алжиру досліджував потрійні системи, які містять олово. В цей час організував при кафедрі науково-дослідну групу, що, поряд з дослідженням станідів і споріднених сполук, приступила до ґрунтовного вивчення фізичних властивостей інтерметалічних сполук. У докторській дисертації « Взаємодія олова (силіцію) у потрійних системах з рідкоземельними і перехідними металами», яку захистив у 1989 р. в Інституті проблем матеріалознавства ім. І. Н. Францевича, вивчив ізотермічні перетини 23-х систем, вперше синтезував понад 300 нових станідів і силіцидів, дослідив їх кристалічну структуру, магнітні та електричні властивості. У 1991 р. одержав звання професора.

Керівник 6 кандидатських дисертацій близько 250 праць, 18 АС, зокрема, Кристаллическая структура соединения  Mo3CoSi (АН СССР. 1967. Т. 175.№ 5); Свойства новых станнидов редкоземельных металлов со структурой типа  La3Co2Sn7 (Укр. физ. ж. 1987. Т. 32. № 5); Станіди перехідних і рідкоземельних елементів (Львів,1993); Stanides of rare-earth and transitions metals (Handbook on the Physics and Chemistry of Rare Earth. Amsterdam. 1994. Vol. 24); Новые фазы структурных типов  MgAgAs, LiGaGe  и TiNiSi, содержащие d–и р-элементы (Неорган. Материалы.1999. Т. 35. № 4).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Роман Володимирович відомий педагог і блискучий лектор. Читав лекції з загальної та неорганічної хімії, а також спеціальний курс «Фізико-хімія твердого тіла», брав активну участь у роботі кафедри неорганічної хімії, організації наукових конференцій і диспутів. Неоціненна його заслуга в налагодженні науковихх звя'зків з Національним центром наукових досліджень (м. Греболь, Франція), плідна співпраця з яким зміцнила науковий напрям рідної кафедри, зокрема в дослідженні магнітних і електричних властивостей сполук.

Під його керівництвом захищено три кандидатські дисертації. Р. В. Сколоздра був членом Міжнародної спілки кристалографів, наукового товариства імені Шевченка, наукових рад та Академії термоелектрики.

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • Кристаллическая структура соединения  Mo3CoSi (АН СССР.1967. Т. 175.№ 5);
  • Свойства новых станнидов редкоземельных металлов со структурой типа  La3Co2Sn7 (Укр. физ. ж. 1987. Т. 32. № 5);
  • Станіди перехідних і рідкоземельних елементів (Львів,1993);
  • Stanides of rare-earth and transitions metals (Handbook on the Physics and Chemistry of Rare Earth. Amsterdam. 1994. Vol. 24);
  • Новые фазы структурных типов  MgAgAs, LiGaGe  и TiNiSi, содержащие d–и р-элементы (Неорган. Материалы.1999. Т. 35. № 4).

Літературні джерела

[ред. | ред. код]
  • Вісник Львського університету (серія хімічна. Випуск 38. Львів 1999
  • ENCYCLOPEDIA. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011, Т. 2.ст.435