Скорина Людмила Вікторівна
| Скорина Людмила Вікторівна | |
|---|---|
| Народилася | 30 жовтня 1973 (51 рік) Черкаси |
| Alma mater | Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького |
| Членство | Національна спілка письменників України |
Людмила Вікторівна Скорина (нар. 30 жовтня 1973, Черкаси) — літературознавець, критик, член Черкаської організації НСПУ.
Народилася 30 жовтня 1973 року в м. Черкаси. Закінчила Черкаський педагогічний інститут за спеціальністю «Українська мова і література та історія» (1995), аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. В 2012 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Драматургія Івана Дніпровського: стиль, проблема характеру, соціально-історичний контекст"»[1].
Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та компаративістики Інституту української філології і соціальних комунікацій Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.
23 жовтня 2012 року стала членом НСПУ Черкаської області.
Коло наукових інтересів: історія української драматургії 20-30 років ХХ століття, література української діаспори, аналіз художнього твору, компаративістика, інтертекстуальність.
Підручники:
- «Література і літературознавство українського зарубіжжя: курс лекцій» (2002, 2005)
- «Аналіз художнього твору» (2013)
Монографії:
- «Звитяга слова, роздумів і діла: поезія Яра Славутича» (2007),
- «Українська драма 30-х рр. як модель масової культури та історія драматургії у постатях» (2007).
У співавторстві:
- «Від модерну до авангарду: жанрово-стильова парадигма української драматургії першої третини XX століття» (2009, у співавт. з Т. Свербіловою, Н. Малютіною).
Авторка збірки статей «Мистецтво складати пазли: статті, рецензії, есе» (2012), а також більше 100 статей у фахових виданнях.
Редактор наукових збірників, журналів, неперіодичних видань, зокрема "Вісника Черкаського університету. Серія «Філологічні науки» (літературознавство), збірника «Літературознавство. Фольклористика. Культурологія».
- ↑ ННІ УФ та СК. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.