Перейти до вмісту

Скоропадський Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Іванович Скоропадський
Народження6 березня 1834(1834-03-06)
Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть28 червня 1885(1885-06-28) (51 рік)
Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія
Країна Російська імперія
ПриналежністьРосійська імперія Російська імперія
ОсвітаМиколаївське кавалерійське училищеd
Званняполковник
РідСкоропадські
ДітиСкоропадський Павло Петрович
Нагороди
орден Святого Станіслава II ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Петро́ Іва́нович Скоропа́дський (18341885) — український аристократ з роду Скоропадських.

Стародубський земський діяч й повітовий маршалок (18691885). Батько Павла Скоропадського, майбутнього гетьмана Української Держави. Прапраонук генерального підскарбія Війська Запорозького Городового Михайла Скоропадського. Зять промисловця Андрія Миклашевського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Син полтавського губернського провідника дворянства Івана Михайловича Скоропадського від шлюбу з Єлизаветою Петрівною Тарновською. Виховувався в школі гвардійських прапорщиків, звідки 7 серпня 1851 отримав звання корнета в Кавалергардський полк. У 1853 році підвищений до поручика.

11 червня 1858 року обраний в кандидати члена Полтавського комітету з поліпшення побуту поміщицьких селян. 23 квітня 1859 отримав звання штабсротмістра. 1 жовтня обраний депутатом Прилуцької межової посередницької комісії і 20 жовтня звільнений у безстрокову відпустку. 12 лютого 1863 року приряджений до штабу Кавказької армії Російської імперії. 19 травня 1863 року отримав звання полковника.

Надгробна плита Петра Скоропадського — батька останнього гетьмана Павла Скоропадського, в Харалампіївській церкві.

Брав участь в агресії Російської імперії проти країни Кавказу, за що був нагороджений золотим палашем з написом «За хоробрість» та орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. Окремо за внесок у звільнення закріпаченого населення мав срібну медаль.

Дружина з синами Михайлом та Павлом на портреті Миколи Ге (1879)

З 1865 у відставці, жив у маєтку Сафонівка Путивльського повіту, брав активну участь у громадському житті Стародубщини на посту повітового маршалка. З 1869 по 1885 — стародубський повітовий і чернігівський губернський маршалок.

Помер 28 червня 1885 року.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений з Марією Андріївною Миклашевською (1839/1841-1901), дочкою багатого українського власника заводу порцеляни Андрія Михайловича Миклашевського від його шлюбу з Дариною Олександрівною Олсуфьєвою. У шлюбі мали двох синів Михайла (1871-1910-ті) і Павла (1873—1945; генерал, гетьман України), і дочку Єлизавету (1878—1899; фрейліна).

Література

[ред. | ред. код]