Глібів (Чортківський район)
| село Глібів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
_-_1129.jpg) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район | Чортківський район | ||||
| Тер. громада | Гримайлівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA61060110060099439 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1564 | ||||
| Населення | 981 | ||||
| Територія | 3.241 км² | ||||
| Густота населення | 302.68 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 48216 | ||||
| Телефонний код | +380 3557 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°21′0″ пн. ш. 25°58′38″ сх. д. / 49.35000° пн. ш. 25.97722° сх. д. | ||||
| Водойми | р. Тайна | ||||
| Відстань до районного центру |
40 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8 | ||||
| Карта | |||||
  Глібів | |||||
 Глібів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Глі́бів — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тайна, на півночі району. Центр сільради до 2020. При Глібові був хутір Тарасівка. Населення — 1004 особи (2003).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.[1]
Є пам'ятка природи — 150-річний Глібівський бук пурпуролистий[2].
Поблизу Глібова виявлено поселення трипільської культури та прикраси 7-5 ст. до н. е.
Перша писемна згадка — 1410 року.
Протягом 1560–1640 рр. село належало шляхтичам із роду Лудзецьких-Лудзінських герба “Гримала” власників сіл Гримайлівського ключа.
1609 року в селі було засновано римо-католицьку парафію за сприяння дідича — графа Войцєха Лудзіцького, до якої належала, зокрема, також громада Гримайлова.[3]
У 1634 р. Глібів пограбував військовий загін поміщиці з с. Калагарівка Анни Лагодовської, яка вела земельні суперечки з власниками Гримайлова шляхтичами Лудзецькими-Лудзінськими за успадкування майна свого першого чоловіка Миколая Малинського – родича Лудзецьких-Лудзінських.
Після 1640 р. село – власність роду Сєнявських.[4]
У 1634 році власниця села Калагарівка, шляхтичка Анна (Ганна) з Лагодовських (на прізвисько «Герод-Баба») пограбувала маєток шляхтичів Людзіцьких у Глібові.
- 1674 село частково знищили татари.
- 1716 року римо-католицьку парафію за сприяння дідича — великого гетьмана коронного Адама Миколая Сенявського — перенесли до Гримайлова.[3]
- Від 1810 Глібів — власність С. Голієвського, від 1848 — родини Козєбродзьких.
Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Союз українок», «Сільський господар».
Від 2022 у селі діє волонтерський центр допомоги ЗСУ.[5]
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610212, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 644 виборці, явка 71,74%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 35,43%, за «Європейську Солідарність» — 15,22%, за «Голос» — 8,70%.[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 31,84%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 23,54%, за Романа Василіцького (Об'єднання «Самопоміч») — 12,56%[7].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,69% |
| російська | 0,10% |
| інші/не визначилися | 0,21% |
Затверджена 22 червня 2023р. рiшенням №3787 XVII сесії селищної ради VIII скликання. Автори - С.В.Ткачов, В.М.Напиткін.
Щит перетятий синім і червоним. В першій частині золота підкова з вписаним розширеним хрестом. В другій частині золотий лист хмелю, супроводжуваний по сторонам чотирма шишками хмелю, покладеними в правий і лівий перев'язи. Щит вписаний в золотий декоративний картуш, внизу якого написи "ГЛІБІВ" і "1564", і увінчаний золотою сільською короною.
Герб поєднує символ Козебродських - "Яструбець" - і листок та шишки хмелю (означає першу на Поділлі парову броварню Козєбродських, яка відроджена і продукує пиво "Глібівське".
Квадратне полотнище поділене горизонтально на дві рівновеликі частини. В першій синій частині жовта підкова з вписаним розширеним хрестом. В другій синій частині жовтий лист хмелю, супроводжуваний по сторонам чотирма шишками хмелю, покладеними в праву і ліву діагоналі.
- церква святого Онуфрія (1907; мурована),
- дві каплички.
Споруджено пам'ятники:
- полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям[d] (1968),
- Т. Шевченку (1992; скульптор Б. Рудий).
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1992), пам'ятний знак з нагоди 5-ї річниці незалежності України (1996), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).
- Пам'ятник Т. Шевченку
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва у селі Глібові Тернопільської области України. Розташований в центрі.
Встановлений 1992 р. Скульптор — Б. Рудий.
Постамент — граніт, скульптура — карбована мідь.
Скульптура — 3,2 м, постамент — 3,2 м.[9][10]
Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (ХІХ ст.).[11]
щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (ХІХ ст.).[11]
Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.
Виготовлена із каменю (ХІХ ст.).[11]
- Глібів I[d] — поселення черняхівської культури (III—IV ст. н. е.);
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, музей історії села.[12]
- Вецаль Р. — громадська діячка у США
- Антін Заплітний — український адвокат, правознавець та громадський і кооперативний діяч, Теребовлянський повітовий комісар часів ЗУНР.
-
Центр села -
Церква Святого Онуфрія (1907) -
Дзвіниця церкви Святого Онуфрія -
Скульптури біля церкви Святого Онуфрія -
На подвір'ї церкви Святого Онуфрія -
Капличка -
Стара пивоварня -
Руїни костелу -
Будинок культури -
Школа -
Пам'ятний знак з нагоди скасування панщини -
Річка Гнила Рудка
_%D1%81.%D0%93%D0%BB%D1%96%D0%B1%D1%96%D0%B2.jpg)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ БУК ПУРПУРОЛИСТИЙ № 1 | пам’ятка природи. Тернопільщина (укр.). 27 березня 2019. Процитовано 25 лютого 2024.
- ↑ а б Grzymalów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 897. (пол.) — S. 898. (пол.)
- ↑ ГЛІБІВ | Гримайлівська громада | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). Процитовано 15 жовтня 2022.
- ↑ "Гартовані" ч. 41 Волонтери села Глібів (укр.), процитовано 7 липня 2022
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 41. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
- ↑ а б в Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- ↑ Відкриття музею у с.Глібів Частина 3 (укр.), процитовано 15 жовтня 2022
- Є. Заплітний. «Глібів. Коротка історія села». — Тернопіль, 2002.
- Бялко З., Волинський Б., Уніят В. Глібів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 364. — ISBN 966-528-197-6.
- Бялко З., Заплітний Є., Мельничук Б., Уніят В., Щавінський, В. Глібів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 52—56. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Hlibów z Tarasówką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 74. (пол.) — S. 74—75. (пол.)
