Перейти до вмісту

Білинівка

Координати: 49°17′43″ пн. ш. 26°4′0″ сх. д. / 49.29528° пн. ш. 26.06667° сх. д. / 49.29528; 26.06667
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Білинівка
Капличка Пресвятої Богородиці
Капличка Пресвятої Богородиці
Капличка Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060110020034926
Основні дані
Засноване до 1415
Населення 36 (2014)
Територія 48.210 км²
Густота населення 118 осіб/км²
Поштовий індекс 48210
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°17′43″ пн. ш. 26°4′0″ сх. д. / 49.29528° пн. ш. 26.06667° сх. д. / 49.29528; 26.06667
Водойми Тайна
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Гримайлів
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
Білинівка. Карта розташування: Україна
Білинівка
Білинівка
Білинівка. Карта розташування: Тернопільська область
Білинівка
Білинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Білинівка у Вікісховищі

Біли́нівка — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тайна, на сході району.

До с. Білинівка від 1958 р. належить хутір Лежанівський (Колонія). Населення — 61 особа (2003). Станом на 2019 рік - 9 осіб.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.[1]

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на березі річки Гнила. За 2 км на південь від села проліг автошлях Тернопіль-Гусятин, від якого відгалужена ґрунтова дорога до Білинівки через хутір Лежанівський.

Історія

[ред. | ред. код]

Назва села походить, імовірно, від господарської діяльності місцевих жителів — «вибілювати полотно», що здійснювали на берегах ставків.

Перша письмова згадка про Білинівку походить з 1415 року.

Унаслідок Першого поділу Речі Посполитої 1772 року село відійшло до монархії Габсбургів (з 1804 року Австрійської, з 1867 — Австро-Угорської імперій) (Тернопільський округ); від 1822 року — у власності Леопольда Пельтенберґа.

Протягом 1863—1920 рр. село належало до Скалатського повіту. З кінця 19 століття населеним пунктом володіла українська родина Федоровичів із сусіднього села Вікно, яка збудувала в Білинівці млин, читальню товариства «Просвіти» (1910), міст через річку Гнила до села Зелене.

У листопаді 1918 року в Білинівці проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 рр. село — Скалатського повіту Тернопільського воєводства. У листопаді 1937 р. за постановою наркома НКВС у м. Вінниця розстріляний будівельник, уродженець села Олексій Білинський (нар. 1894).

Після 17 вересня 1939 р. у Білинівці встановлена радянська влада. Зі січня 1940 р. до березня 1959 р. село належало до Гримайлівського району. Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією.

У роки німецько-радянської війни в Червоній армії на території Польщі загинув Василь Фік (1906—1944). За участь у національно-визвольній боротьбі українського народу середини XX ст. до 10 р. ув'язнення був засуджений Іван Мандзюк (1906 — ?), покарання відбував у Комі АРСР (нині Російська Федерація).

Підпорядковувалося Лежанівській сільраді. Від грудня 2016 року ввійшло у склад Гримайлівської селищної громади.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 114 осіб, з яких 55 чоловіків та 59 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 59 осіб[3]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[4].

У 2003 році в селі проживала 61 особа. У 2014 — 36 осіб ; 2019 - 9 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 59 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Споруджена капличка Пресвятої Богородиці (1990)
  • Насипана символічна могила УСС (1990).

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. Kieniewicz S. Fedorowicz Władysław Walenty (1845—1918) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 390. (пол.)
  7. Sokulski J. Fedorowicz Jan (1811—1870) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 389. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]