Славко Михалич

Славко Михалич
хорв. Slavko Mihalić
Славко Михалич
Народився	16 березня 1928(1928-03-16) м. Карловац, тепер Хорватія
Помер	5 лютого 2007(2007-02-05) (78 років) Загреб, Хорватія
Поховання	Мирогойське кладовище
Громадянство	Югославія  Хорватія
Національність	хорват
Діяльність	поет
Сфера роботи	література, літературна критика і журналістика
Alma mater	Загребський університет
Мова творів	хорватська
Жанр	поезія
Членство	Хорватська академія наук і мистецтв і Словенська академія наук та мистецтв
Премії	Премія Владимира Назора (1992 і 1996) та інші (див. тут)
Роботи у  Вікіджерелах

|Ukrcenter= |Примітки=

Славко Михалич (хорв. Slavko Mihalić; *16 березня 1928, м. Карловац, тепер Хорватія — 5 лютого 2007, Загреб, Хорватія) — хорватський поет і літературознавець, перекладач; член Хорватської академії наук і мистецтв; голова Хорватської спілки письменників (2000).

Біографія

Початкову і середню школу закінчив у Карловаці. Писати вірші почав з 14-річного віку. Поступив на філософський факультет Загребського університету. Там у 1952 році він почав випускати щомісячний літературний часопис «Tribina». Працював редактором у видавництві «Lykos».

Перша збірка віршів Славка Михалича «Камерна музика» вийшла в 1954 році. Наприкінці 1950-х був одним з ініціаторів Стружського фестивалю поезії (Північна Македонія), одного з найбільших подібних на Балканах.

У 1970-х роках, не маючи можливості вільно публікуватися, займався перекладами поезії.

З 1984 року — член, а з 1991 року — дійсний член Хорватської академії наук і мистецтв. Від 1995 року — член-кореспондент Словенської академії наук і мистецтв.

Славко Михалич був нагороджений численними преміями і відзнаками, в тому числі лауреат премій Владимира Назора (річна за книгу віршів у прозі “Zavodnička šuma”, 1992; за життєвий внесок, 1996), Тіна Уєвича (1982), Івана Брлича Мажуранича (1976), нагороди Спілки письменників Хорватії (1957, за книгу віршів “Put u nepostojanje”), Матиці Хорватської (1967, за книгу “Izabrane pjesme”), міста Загреба (1962 — за книгу віршів “Godišnja doba”, 1970 — за книгу віршів “Posljednja večera”), Фонду Мирослава Крлежі (1986), часопису Vjesnik (1998, за працю “Ivan Goran Kovačić” і книгу віршів “Pandorina kutija”).

Поетичні збірки Михалича публікувалися у перекладах понад 20 мовами світу.

Книги

1954 — Komorna muzika 1956 — Put u nepostojanje 1957 — Početak zaborava 1958 — Darežljivo progonstvo 1964 — Ljubav za stvarnu zemlju 1966 — Jezero 1969 — Posljednja večera 1972 — Vrt crnih jabuka 1977 — Klopka za uspomene 1980 — Izabrane pjesme, u: Pet stoljeća hrvatske književnosti, knj. 164 1981 — Pohvala praznom džepu 1985 — Tihe lomače 1987 — Iskorak

1988 — Izabrane pjesme 1990 — Mozartova čarobna kočija 1990 — Ispitivanje tišine 1992 — Zavodnička šuma 1993 — Baršunasta žena 1995 — Karlovački diptih 1996 — Približavanje oluje 1997 — Pandorina kutija 1998 — Sabrane pjesme 2000 — Akordeon 2004 — Močvara 2005 — Posljednja večera

Посилання

• Славко Михалич на Сайт Хорватської академії наук і мистецтв